Історія безкарності Лубінця.
Верховну Раду України, яка уповноважила Лубінця захищати права людей, репутація держави не турбує. Втім, як виявилося, Національне антикорупційне бюро України це турбує ще менше.
Зрозуміло, що в НАБУ, куди я направив повідомлення про кримінальні правопорушення, вчинені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Лубінцем, керівником Секретаріату Уповноваженого Вервейком, бухгалтером профспілкової організації працівників Секретаріату Якименком, на якого Лубінець і Вервейко оформлюють автомобілі, отримані як благодійну допомогу, а також головою Держспецзв’язку Потієм і начальником Центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Титаренком, які блокують інтернет-видання, що розповідають про злочинну діяльність Лубінця, мою заяву проігнорували. Довелося звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність НАБУ.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 05.02.2025 у справі № 991/878/25 зобов’язав НАБУ розпочати на підставі моєї заяви досудове розслідування стосовно 8 епізодів злочинної діяльності Лубінця. Але старший детектив НАБУ Іван Дячук (нині Іван Сергійович уже прокурор САП) відмовився виконати судове рішення й вніс до ЄРДР лише 2 епізоди, проігнорувавши, зокрема, історію з викраденням із Волноваського районного суду матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням Вервейка та блокування на прохання Лубінця доменних імен тих інтернет-ресурсів, які розповіли про злочинну діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кримінальне провадження зареєстроване лише за фактом отримання Лубінцем за допомогою Якименка 18 тисяч євро від Маріам Ламберт та оформлення на роботу в Секретаріат Уповноваженого «мертвих душ», зарплату яких Лубінець і Вервейко кладуть собі в кишеню. Втім, і ці 2 епізоди, які все ж таки були внесені до ЄРДР, у НАБУ не розслідуються. Від слова «взагалі». Бо, як виявилося, у Лубінця знайшовся захисник, якому директор НАБУ Кривонос не може відмовити, — заступник керівника Офісу Президента Олег Татаров.
Що, власне, зайвий раз доводить: доти, доки не будуть ліквідовані Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, жодних перспектив притягнути до відповідальності хоча б найзухваліших корупціонерів немає. І не тільки тому, що ці славетні органи розслідують лише ті справи, які можна «продати» або за які в Офісі Президента можна виторгувати недоторканність директору НАБУ та керівнику САП (як це було у випадку «справи Міндіча»).
Головна перешкода в розслідуванні корупційних злочинів — це так звана виключна підслідність НАБУ, коли кримінальні провадження щодо чиновників категорії «А» та в деяких інших випадках дозволяється розслідувати лише директору НАБУ Кривоносу й керівникові САП Клименку, які загрузли в корупції. Користуючись цим, Кривонос і Клименко відкрито торгують справами й зухвало блокують розслідування стосовно корупціонерів на кшталт Лубінця.
Докладніше про ці та інші злочини, вчинені українським, прости Господи, омбудсманом, розповідається в моїй статті «Яка Рада — такий і уповноважений».