На думку юдеїв-антисіоністів, антисемітизм є «киснем для Ізраїлю». Цей «кисень» використав для появи єврейської держави теоретик сіонізму.
У своїх щоденниках батько-засновник сіонізму писав, що антисемітизм — «найкращий помічник» для будівничих ізраїльські держави на палестинській землі. Зі слів Герцля, «антисемітизм допомагає загнати євреїв у національне вогнище» на Святій Землі.
Численні опоненти висміювали Теодора, а друзі та рідні побоювалися, що він заражений помутнінням розуму через свої фантазії про появу єврейської держави. Найгострішим була тема антисемітизму, яку Герцль намагався використати на користь позитивної аргументації власної теорії.
Для більшої наочності світогляду Теодора Герцля, зацитуємо нижче уривок із його записів, датованих кінцем XIX — початком XX століть:
«Нинішній антисемітизм можна помилково прийняти за стару релігійну нетерпимість лише в окремих місцях. Але здебільшого це рух серед цивілізованих народів, за допомогою якого вони хочуть відбити примару власного минулого, яке аж ніяк не шкодить розвитку єврейства. Насправді антисемітизм не є чимось сильним і несвідомим серед мас, а тому не шкодить євреям. Я вважаю це рухом, корисним для гартування єврейського характеру».
Герцль розвинув бурхливу діяльність зі згуртування своїх прибічників і вже 1897 року у Базелі організував перший конгрес Всесвітньої сіоністської організації. Він багато подорожує, пропагуючи свої ідеї, домагається зустрічей із німецьким кайзером, османським султаном та інші лідерами тодішнього світу, переконуючи у користі свого плану з появи єврейської держави під гаслами сіонізму та посилаючись на хвилю антисемітизму в Європі.
«Я розумію антисемітизм. Ми, євреї, зберегли себе, хай і не з нашої вини, як чужорідні тіла серед різних народів. Тому антисемітизм може бути вогнем нашого національного відродження, певним мотиваційним стимулом до єдності народу на чужині. У численних ґетто ми перейняли низку антисуспільних якостей, які загартували єврейство: у Берліні чи Відні, Лондоні чи Парижі...
Наш характер зіпсований тиском і його необхідно відновити іншим тиском. Фактично, антисемітизм є результатом емансипації євреїв, груп населення, яким не вистачає історичного розуміння — тобто всіх, — але які не бачать у нас історичний продукт, а не як жертв більш ранніх, більш жорстоких і ще більш обмежених часів, яким має настати кінець», — писав Теодор Герцль під час Першої світової війни.