наш п'ятак до виходу Зе! у люди
Не варто стригти нас усіх під один гребінець – кожен з прес-конференції блазня Зе за підсумками річного перебування у відрядженні до трону поніс щось своє. Слугам пролонгували запаморочення, у притомних зміцніло переконання щодо несумісності кухарок і влади.
Як на нас, три години бенефісу дають підстави зробити щонайменше два висновки щодо внутрішнього світу трансформованого клоуна: в усіх фіасках слуг винен клятий Порошенко і доведеться залишатися на другий термін – народ не переживе ісходу.
До цих наріжних умовиводів додаємо декілька дотичних до річниці моралей:
- хто принесе гроші до країни, чиє Зе!всьо не змогло мобілізувати свою чиновну тимчасовість на забезпечення народних мас копієчними масками?;
- чи стане хтось поважати Конституцію, якщо сам гарант плює на закони, під час карантину без маски вертячись на помості і вибігаючи у натовпі на приспічену перерву? (Щоправда, була переконливо доведена разюча «фізіологічна відмінність» © від Порошенка);
- де у Пересопницькому Євангелії написано, що не суд, а міністр внутрішніх справ св. Аваков головою відповідає за обвинувальний вирок у зшитій білими нитками справі про вбивство Павла Шеремета? А Сам любитель софітів і всенародного лав, котрий освятив недолуге превентивне судилище Своєю Присутністю, ні при чім?;
- є межа лицемірству посадовцю, що обсадив себе і Банкову прилипалами, а не бачить кумівства в призначенні бізнесмена-соціального туриста-лейтенанта-юриста Кварталу-95, вихідця зі спільних криворізьких під'їзду і школи Івана Баканова головою Служби безпеки України?;
- підозри щодо причин тримати біля себе недоразумендель практично вичерпані – командувати сушінням табуретки феном після дощику під зелені сідниці може лише дуже близька маркітантка;
- кадровий голод і жалюгідна безпорадність команди продюсерів і самого Зе таки втілять сюжет анекдоту у життя: «Киянине, не виходь з під'їзду – станеш міністром», Роман Кравець з Української правди ледве не став заступником Єрмака прямо в ході прес-конференції, та все ж найвеличнішому кеби не стачило визнати очевидне – нормальні люди не йдуть у твою трупу, бо це образливо!
А як щиро пацан на галявині намагався пробити на сльозу циніків «пера і Codak'а»! Глибока печаль в оповідці Зе про його душевні муки під час спроб об'єднатися з сім'єю у далекому Омані, де немає ні посла, ні пляжу, змусила заціпеніти навіть такого безсовісного вовка прикладної журналістики як пан Гордон – загартований в безстрашних дискусіях з бандитським ватажком Гіркіним і воцерковленою у Миколу Другого Няш-Мяшею тут скам'янів, ніби пам'ятник джинсі, вільній від усього на світі.
Народе, котрий все ще сорока відсотками на боці бубочки, приходь до тями. Твоя деградація і нашу країну загубить.