Київ під чужим наглядом: хто відповість за доступ до камер?
Один приклад, лише один епізод і одне питання щодо Карфагена.
Приклад. 29 березня 2024-го мешканець Старокостянтинова купує відеокамеру, сонячну панель, акумулятор і встановлює цю камеру на бетонну опору, розташовану приблизно за 700 метрів від краю злітно-посадкової смуги аеродрому. Потім підключає її до власного телефону й надає доступ до камери представнику фсб рф, щоб той у режимі реального часу міг спостерігати за злетами літаків-винищувачів та коригувати ракетні обстріли аеродрому.
1 квітня 2024-го його разом зі співучасником затримують співробітники СБУ.
Уже 8 грудня 2025-го суд першої інстанції ухвалює вирок — 12 років позбавлення волі.
Епізод Карфагена. НАБУ стверджує, що злочинці, якими керує росіянин, тісно пов’язаний із фсб, мають доступ до всіх камер системи «Безпечне місто» в Києві. Для стеження за своєю жертвою вони використовують обліковий запис співробітника СБУ. У цій справі затримано генерал-майора СБУ Сергія Дуку — першого заступника начальника Департаменту захисту національної державності.
Станом на 26 травня 2024 року в системі відеоспостереження «Безпечне місто» в Києві працювало 5 823 камери, через які фсб могла коригувати ракетні обстріли в онлайн-режимі, а також спостерігати за будь-чим.
Суто правове запитання: чи будуть дії осіб, які надали доступ до системи відеоспостереження по всьому Києву, кваліфіковані за ст. 111 КК України («Державна зрада»)? Чи побачимо ми вирок суду настільки ж швидко, як у Старокостянтинові?