Чи варто очікувати на «плівки Богдана»?
Колізіями, коли найближчі соратники чубилися аж до поножовщини включно, в історії хоч греблю гати. Упродовж двадцяти віків волає до нас зраджене почуття щирої і безкорисної дружби уговканого Брутом Цезаря.
Свою сторінку у літопис політичних зрад надиктовує наразі екс-голова преЗедентського присутственного місця, віднедавна опальний «навуходоносчик» Андрій Богдан. І ті декілька спересердя кинутих на публіку фраз про нинішній стан стосунків між державними друзями, певно, змусили зіщулитися не одного квартального юзика.
І якщо від оціночного судження Богданом свого офісонаступника Єрмака Зеленському лише засвербить у носі («проміняв мрії про щасливу країну на дешеві забаганки непрофесіоналів, які ним маніпулюють»), то ось це, адресоване Богданом безпосередньо «другові»: «Звичайно, я є носієм знань дуже чутливих для Вас і для країни, але повірте, я залишусь порядною людиною»..., – змусить бубочку не одну ніч міняти простирадла. В холодний піт кидатиме нашого «Цезаря» прикидка – як довго «Брут» залишатиметься порядною людиною?!
Тривалість мовчання «Брута» залежить від цілої купи факторів. У тому негарному середовищі змички адвокатів з продюсерами узи дружби у переважній більшості випадків перевіряються узами курсу валют на міжбанку.
А зважаючи на холеричність характеру «заплічних справ офісника», хто може гарантувати, що віжки не попадуть чоловікові під хвіст? Ви ж бачили, як дісталося від конфліктного адвоката козлові у столичному зоопарку?
Тож, не виключено, що мстива хіть за ярлик «зіпсованого владою», помножена на образу за дружбаном незроблене (Зеленський: «у мене була ідея зробити з Богдана генерального прокурора»), скорелюють порядність Богдана і він вхопить козла вже не за вухо, а за бороду.
І тоді країна, «перетворена дружбаном на посміховисько», зайдеться у пароксизмі реготу. Ніби від реміксу на соло пісюна з роялем. Чи на п'яте запрошення головнокомандувача до військкомату.