В історії єврейського народу не було біблійного періоду.
Раби мовчали,
Царі лупилися, росли
І Вавілони муровали.
А маги, бонзи і жерці
(Неначе наші панотці)
В храмах, в пагодах годувались,
Мов кабани царям на сало
Та на ковбаси. І царі
Самі собі побудували
Храми, кумирні, олтарі.
Раби німії поклонялись.
Жидам сердешним заздро стало,
Що й невеличкого царя
І з кизяка хоч олтаря
У їх немає. Попросили
Таки старого Самуїла,
Щоб він де хоче, там і взяв,
А дав би їм, старий, царя.
Тарас ШЕВЧЕНКО
Саул
В історії єврейського народу не було біблійного періоду.
Біблійні міфи просто передерті в шумерів, але справжню їхню суть юдеї не второпали, тому і вийшла велика, кривава і дика аморальна брехня, з клоунами єговами та ісусами, яких з якогось переляку назвали богами.
Старий Завіт був просто списаний у шумерів.
У 1999 році вибухнула велика інформаційна бомба – Єврейські археологи більше 70-ти років вели розкопки на землях нинішнього Ізраїлю і сусідніх земель Палестини, щоб конкретними фактами довести всьому світу, в тому числі і євреям, про справжність біблійної історії єврейського народу, як богообраної нації .
І, о жах!
Єврейський археолог професор З.Герцог ризикнув піти проти сіоністської брехні і опублікував сенсаційні висновки майже столітніх археологічних розкопок.
Наука стверджує, що в історії євреїв та Ізраїлю не було ніякого біблійного періоду, не було Виходу з Єгипту – ні мандрів по Синаю, ні облоги Єрихону Ісуса Навина, ні великої імперії Давида і Соломона.
На цих сюжетах побудовано дві світові релігії, але археологія не може їх підтвердити ніякими знахідками, хоча навіть давніші факти з історії інших народів мають потужне археологічне підтвердження.
Наприклад Єрусалим не міг бути центром імперії, оскільки за тисячу років до нашої ери в ньому проживало від сили 3-4 тисячі чоловік.
Археологи за довгі десятиліття розкопок так і не виявили жодних ознак монументального будівництва того часу. Це стосується і знаменитого біблійного храму.
У X столітті до нашої ери на цих землях існувало лише мізерне князівство, очолюване династією Давида.
Не підтверджуються біблійні сюжети і розкопками неприступного Єрихону, який військо Ісуса Навина змогло взяти лише з небесною допомогою.
Єрихон «копали» вісім разів і зараз археологи стверджують, що в той час міста взагалі не існувало …
Неможливість підтвердити непогрішний Старий Заповіт ставить під сумнів не тільки «богообраність» єврейського народу, а й руйнує зв’язок часів, на якій будується ідеологія держави Ізраїль …
Наука вже давно ставила під сумнів тлумачення Старого завіту як строго історичного документа.
Світовою сенсацією стала клинописна бібліотека ассірійського царя Ашурбаніпала, яка по суті справи довела історикам, що Старий Завіт був справжнісінькою компіляцією з Вавилона.
«Ще більшою світовою сенсацією виявилася знахідка кам’яного стовпа, на якому були написані закони найдавнішого вавілонського царя Хамурапі, що збігаються з заповітами, які нібито дав (через майже 2000 років) іудеям пророк Мойсей.
Тільки Хамурапі отримав їх від іншого бога, на ім'я Шамаш …»
Тому не дивно, що напад США на Ірак так посилено проштовхувалось сіономасонською владою Америки і юдейськими ортодоксами і рабинатом Ізраїлю.
Необхідно було, крім стратегічних завдань вирішити і ідеологічне, захопити знаменитий археологічний музей Іраку в Багдаді і вилучити (викрасти) зразки клинописних свідоцтв найбільшої юдейської брехні і про свою історію і про свою «богообраність».
Від цього багато в чому залежав статус-кво всієї юдейської брехні про історію юдей та Ізраїлю.
Тут не треба забувати стратегічну цінність юдейської брехливої історії для світового сіонізму, який через рабинат і релігійний компонент Старого Завіту і заснованих на ньому Талмуді й Торі, тримають у вузді всю світову єврейську паству.
Адже, тільки спираючись на єврейські діаспори, що проживають майже у всіх держав світу, світова єврейська олігархія, сіонізм, іудейо-масонство, здатні підкоряти інші країни, грабувати їх багатства, розкладати і розтлівати народи.
Автор: Степаненко Григорій
Від редакції
Те, що біблія складена із знань інших, розвиненіших за жидів народів, було чудово відомо давно, без юдейських археологів. Найкраще про це написав Іван Франко, у своїй знаменитій книзі «Сотворення Світу».
Коли книгу прочитали попи, то миттєво зрозуміли, що людина, яка уважно ознайомиться з її змістом, буде дивитися на церковну службу, як на жалюгідну клоунаду, наскрізь брехливу та аморальну. Більшої загрози юдо-християнству, як секті юдаїзму важко і уявити, жидівські біблійні побрехеньки лопались як мильні бульбашки.
Цей твір написаний Іваном Франком наприкінці 1904 року й надрукований ним в «Новім Громадськім Голосі», в першій половині 1905 року дуже обмеженим тиражем – близько 500 примірників. В своїй праці автор насмілився дати критику на загальноприйнятий погляд на давню історію Світу, що опирається на жидівський «Ветхий завіт».
У значній частині гебрейських книг Бог подається богом самих тільки жидів; він велить їм без пощади вбивати людей іншої національності і дуже гостро застерігає їх, щоб не піддавалися Богам всіх інших народів. Вчитуючись пильно в ті «святі» жидівські книги, люди побачили далі між ними численні суперечності.
В одній книзі про якусь річ говориться так, а в другій про ту саму річ – інакше. Де ж, власне, та Богом об’явлена правда? Поява книжечки викликала в суспільстві велике сум’яття.
Попи загули, як гніздо шершнів, а старші наші «інтелігенти» вважали за відповідне дотримуватися гробової мовчанки щодо «страшної» книжечки – й за всяку ціну не пустити її в руки гімназійної молоді. Вкінці ж – попи дійшли до «спасенної» здогадки збутися «ворога» за одним махом: «тихесенько, без гомону» вони викупили весь невеликий наклад надрукованих примірників – й спалили їх… А на захист болюче покривдженого письменника ніхто не відважився підняти голос. Уцілів єдиний примірник, який Іван Франко передав як подарунок професору Сушку.
Завдяки цьому подарунку маємо щастя прочитати цю унікальну працю.