Нам не треба забувати причинно-наслідкові зв'язки, які й призвели до того стану, в якому опинилася Україна.
Сьогодні в Україні популярні антиамериканізм та критика в бік Трампа. Вони не безпідставні, але помітно, що це добре керований процес.
Бо можна у всьому звинувачувати Вашингтон і таким чином намагатися скинути з себе негатив та навіть на цьому набрати рейтинг. А народу це дуже подобається. Тим більше, що Дональд Фредович, після паса у Білому дому від Володимира Олександровича, перейшов від риторики про 350 млрд та про те, що Україна сама винна у розв'язанні війни з Росією, до блокування нам військової допомоги та припинення обміну розвідданими. І понеслося.
Хочу нагадати, що це не Трамп будував дороги в Україні та не фінансував ЗСУ. Це не Трамп саботував ракетобудівну програму України. Це не Трамп казав, що вторгнення не буде і не Трамп радив готуватися до шашликів. Це не Трамп не готував Україну до повномасштабної війни.
Це не Трамп зірвав мобілізацію, мовчить про теракти в ТЦК, звільнив Залужного з командувачами різних родів військ та цим створив проблеми на фронті. Це не Трамп завів справи на генералів Марченко, Кривоноса, Галушкіна та інших. І це точно не Трамп атакує свободу слова в Україні та переслідує українську опозицію. Це не Трамп привів у СБУ Баканова та кубло російських агентів. І не Трамп оточив себе на Банковій людьми з антимайданним минулим назвавши їх 5-6 успішними менеджерами.
З Трампом розберуться американці, які його обрали. Це їх президент і це буде їх проблема, якщо вони так будуть вважати. А нам не треба забувати причинно-наслідкові зв'язки, які й призвели до того стану, в якому опинилася Україна. У нас є претензії до Трампа і його дій стосовно України. Але не треба цим підміняти прізвище того, хто має нести відповідальність за все скоєне. Але народу більше подобається висувати претензії до Трампа, а не до нашого президента, за все вище перераховане та за багато що ще. А що ж так?