Чи є майбутнє у Партії Притули? Політичні гравці та приховані інтереси.
Попри заяви Зеленського, що волевиявлення українців неможливе за умови воєнного стану, всі розуміють, що вірогідність проведення виборів цього року дуже висока.
Це розуміння є загальним для політичних еліт, лунає навіть конкретна дата голосування – 26 жовтня. Дії влади з відновлення роботи ЦВК і реєстру виборців, обчислення поліграфічним комбінатом «Україна» вартості друку бюлетенів, отримання ВИШами листів від ЦВК щодо стану приміщень для дільниць тощо – лише підсилюють впевненість щодо неминучості виборів цього року.
На тлі цих очікувань вже зараз цікаво оцінити, як виглядатимуть основні гравці виборчого процесу. Планую цикл публікацій з цього приводу. А для початку хотів би зупинитися на, мабуть, найпотужнішому новачкові – «партії Притули». Це вже не віртуальне об’єднання, а цілком конкретна організація.
Ще навесні минулого року ЗМІ повідомляли, що в органах юстиції проведено зміни у керівництві нікому не відомої партії під назвою «Платформа справедливості». «До складу керівництва партії увійшли максимально наближені до Притули особи: головою став юрист «Фонду Притули» Максим Костецький, заступником – засновник і координатор мережі «Центрів готовності цивільних» (осередки Фонду в регіонах) Олексій Сердюков», - писав тг-канал «Політбавовна».
У коментарі виданню «Полтавщина» Сердюков фактично підтвердив цю інформацію, вказавши, що проєкт буде продовженням політичної кар’єри для частини «Голосу» та зазначивши, що під час війни партія не вестиме активної діяльності, а зміни у керівництві пов’язані з «юридичними тонкощами».
Завжди є важливим, які стейкхолдери можуть стояти за тією або іншою політичною силою, адже не секрет, що політичний процес в Україні – справа витратна, і на одному ентузіазмі далеко не заїдеш. Частково відповідь на це запитання давала постать попереднього підписанта «Платформи справедливості», Ксенії П’ятигіної, яка є партнеркою Наталії Фіали, дружини Томаша Фіали у благодійному фонді «Спанбонд» та ГО «Офіс розвитку міста». Втім, це, мабуть, секрет Полішинеля.
Набагато цікавіші інші можливі стейкхолдери. У цьому сенсі викликає увагу фігура вже згаданого Олексія Сердюкова, полтавського медіаменеджера та волонтера, власника видання «Зміст».
Включення його до керівних органів партії несе певні електоральні ризики.
У пасиві Сердюкова – обвинувальний вирок у кримінальній справі по ДТП, в ході якої загинула жінка та важко травмувалася дитина. 13 липня 2019 року біля села Бричківка на Полтавщині Toyota, якою керував Сердюков, виїхала на зустрічну смугу та лоб у лоб зіштовхнулася із «ВАЗом», в якому перебувала родина місцевих мешканців.
Цікаво, що спочатку ЗМІ, які висвітлювали подію, писали про Сердюкова як про голову місцевого партійного осередку «Слуги народу», проте, у цій партії одразу після аварії поквапилися відхреститися від Сердюкова.
У серпні 2020 року суд призначив покарання Сердюкову у вигляді 3,5 роки позбавлення волі. Заслуговує на увагу і комунікація Сердюкова щодо вироку. Він висловив здивування жорсткістю вироку з огляду на те, що він компенсував витрати на лікування постраждалим та завдану моральну шкоду, а також те, що постраждалі просили суд не застосовувати позбавлення волі у вигляді покарання.
Далі Сердюков успішно оскаржив свій вирок в апеляційному суді, покарання замінили на умовне. І, мабуть, з системою правосуддя стало якось краще, бо Сердюков рішенням апеляційної інстанції, яка погодила умовне покарання за смерть людини, не обурювався.
Тож, з огляду на цю історію, наявність у керівних органах «Партії Притули» Сердюкова викликає питання. Щонайменше з технологічної точки зору – як зона вразливості у кадровому питанні партії.
Тож хто б міг наполягти на включенні менеджера, який може бути мішенню для закидів? Згадаємо факти. У Полтавській області активну діяльність веде мережа супермаркетів «Аврора». Містечко Опішня – мала батьківщина співвласника мережі Лева Жиденка. Місцеві ЗМІ вбачають у діяльності «Аврори» і Жиденка політичні амбіції.
Як зазначає видання «Полтавщина», власники мережі мультимаркетів є давніми знайомими голови Опішнянської селищної ради Миколи Різника, фінансували його виборчу кампанію та воліли зробити з громади зразково-показовий кейс, а з керманича ОТГ – політика щонайменше обласного рівня, такого собі Гройсмана на мінімалках. А може і на максималках. Ці твердження верифікуються вкрай професійною, як для голови сільради, «медійністю» Різника. В якості голови ОТГ веде власну сторінку у ФБ та ТікТок – з добре поставленими стрімами та рекордними, як для голови громади з 10 тис. жителів, переглядами та дає численні, професійно вибудувані, інтерв’ю.
Джерела у медіа-спільноті Полтавщини стверджують, що режисером цього місцевого медійного феномену є саме Олексій Сердюков.
На користь цього свідчить низка «програмних» публікацій з Різником на шпальтах видання «Зміст» Сердюкова. Наприклад, велике «антикризове» інтерв’ю голови ОТГ після скандалу 2019 року, пов’язаного зі звинувачуваннями Різника у хабарництві. Або – дивний матеріал у форматі рекламного буклету, але без відповідної плашки, під назвою «Розмова з очільником громади, де створять підприємство для розвитку гончарства», який неприховано піарить Різника.
Однак ще цікавіше продовження історія з вирощуванням з Різника потужного місцевого лідера отримала у 2023 році. Тоді материнська компанія «Аврори», скориставшись військовими пільгами, перейшла на спрощене оподаткування. І направила ПДФО за місцем реєстрації – себто до Опішнянської ОТГ. У математичному вимірі профіт ОТГ склав понад 330 млн грн, тобто бюджет Опішні збільшився ні багато, ні мало – вчетверо.
Ситуація спричинила скандал. Бо багато хто вбачав несправедливість у тому, що величезні кошти отримує одна громада фактично за рахунок інших. Також не було зрозуміло і те, чи була мотивація «Аврори» лише економічною. Адже варто зазначити, що жодна з великих мереж (Фоззі (ТОВ «ФОЗЗІ ГРУП»), Лоток (ТОВ «ЛК ТРАНС»), ЄВА (ТОВ «РУШ»), АШАН (ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ») на «спрощенку» не переходила.
Лев Жиденко був змушений виступити із роз’ясненнями, які тільки збільшили кількість питань. Бо в якості причин переходу на спрощену систему навів незадоволення використанням коштів у бюджеті Полтави та «вдячність» Опішні як своїй малій батьківщині. Такі пояснення можна було трактувати як бажання мати вплив на розподіл бюджету, тобто впливати на політику громад. Що до «вдячності», то цей оборот взагалі звучить максимально дивно з огляду на те, що кошти, які отримала ОТГ, були визначені законом як податок, а не благодійний внесок. Тобто, йшлося про вдячність чужими грошима.
Втім, подальший розвиток подій виявився ще більш захоплюючим. Попри заяви Різника, що «майже половину» коштів від ПДФО «Аврори» відправлять на ЗСУ, реальність виявилася трохи інакшою.
Як з’ясували «Факти», левову частку грошей, а саме понад 140 млн грн, ОТГ в межах тендерів на благоустрій направила двом «товкам» з ознаками фіктивності, бенефіціаром яких є компанія з Маршаллових островів. Обидві «товки» фігурують у розслідуванні БЕБ, слідство підозрює ухилення компаніями від сплати податків та змову з очільниками місцевого самоврядування.
Окрім Опішнянської ОТГ, у справі фігурують ще декілька громад, проте Опішнянська ОТГ вирізняється найбільшою сумою підрядів та відсутністю конкуренції на тендерах.
У свою чергу полтавський активіст, голова ГС «Останній Бастіон» Геннадій Сікалов дослідив тендери Опішнянської ОТГ на закупівлю дронів та обладнання для ЗСУ, та виявив, що вони також проходили в умовах відсутності конкуренції у невідомих виробників за цінами, що у півтора-два рази перевищують ціни провідних благодійних фондів, того ж Фонду Сергія Притули.
Крім того, стало відомо, що прокуратура Полтавської області відкрила кримінальне провадження за підозрою у розтраті бюджету Опішнянської ОТГ на ремонті доріг.
Отже, ідея створення теплого лампового Гройсмана під Полтавою зазнала нищівного фіаско. І, як стверджують джерела з місць, в Аврорі глибоко розчаровані ситуацією і вважають необережного голову ОТГ «збитим льотчиком».
І тепер амбітним підприємцям залишається лише розраховувати на більш глобальну ставку. Якою, безперечно, стане умовна партія Притули, як би вона не називалася. Чи може бути один з функціонерів партії такою ставкою – покаже час. Станом же на зараз ми можемо побачити повну лояльність пана Сердюкова до бізнесменів-земляків.
Якщо на сайті «Зміст» ввести у пошук слово «Аврора», то побачимо таке собі простирадло, цілу енциклопедію добрих справ цієї мережі.
Якщо судити за змістом «Змісту», їм (добрим справам Аврори») фактично немає числа. Компанія «допомагає податками громаді», любить вітчизняного виробника, фінансує різдвяні мюзикли, сортує сміття, влаштовує забіги, заправляє генератори та забезпечує полтавців туалетним папером. Примітно, що більшість таких публікацій виходить без рекламних плашок, як редакційні матеріали.
Недоброзичливці могли б застосувати образливе визначення «джинса» для таких публікацій, але ж ми розуміємо, що це просто допомога земляками – соціально відповідальному бізнесу.
Добре відомо, що партії на кшталт «Голосу» (а до цього «Самопоміч», «Демальянс» тощо), які створювалися як політична альтернатива (освічена, професійна та соціально відповідальна) на позиціонуванні «ми не такі, ми чесні», так би мовити, одноразові. Бо втрачають свій, і без того невеликий, рейтинг у перший рік після потрапляння до органу влади. І щоразу переконливо доводять своїм виборцям, що якщо вони чимось і відрізняються від конкурентів, то хіба що рівнем лицемірства, в тому числі, і в кадровому питанні. Тож хочеться побажати потенційній «Партії Притули» не потрапити у ту саму воду.