Отже, виведення з-під санкцій і зміна власника активів Ігоря Наумця стала доконаним фактом.
Новим власником принаймні – офіційно – став бізнесмен із Броварів Сергій Шапран.
Однак багато хто сумнівається, що він є одноосібним власником активів Наумця – судячи з процесу відчуження власності, за ним стоїть Олег Кіпер, нинішній голова Одеської ОВА, який до цього обіймав посаду голови прокуратури Києва. Після Революції гідності Кіпер був люстрований – за часів Януковича він був заступником начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури – але потім відновився через суд в органах прокуратури та був повернутий у тепле крісло новою на той момент владою «Слуг народу». Чому це важливо в історії з активами Ігоря Наумця?
Тому що Ігор Наумець після початку повномасштабної війни потрапив під санкції РНБО, а всі його активи опинилися під арештом, тобто, серед іншого, їх не можна було продавати чи відчужувати якимось іншим способом. Активи були заарештовані тому, що Наумець фінансував російську федерацію шляхом поставок туди своєї продукції та сплати податків у федеральний бюджет рф. Про це багато писали, отже повторюватися не варто.
Важливо, що активи Ігоря Наумця, серед яких найбільш цінними є ТОВ «Юнігран», ТОВ «Будіндустрія Сервіс ЛТД», ТОВ «Альянс-Союз», ТОВ «Любовичі», ТОВ «Бриззо», АТ «МКДЗ», АТ «Коростенський» кар’єр», ПрАТ «Пинязевицький кар’єр», ТОВ «Юнігран-Сервіс», ТДВ «Бахчисарайський консервний завод», ТОВ «Спортивно-мисливське товариство «Барвінківське», ТОВ «Укрвибухбуд», ПрАТ «Біхівський спецкар’єр», ТОВ «Максіком плюс», ТОВ «Монроз», кредитна спілка «Поступ-кредит», було заарештовано. Причому їх було заарештовано спочатку судом, потім додатково – через санкційні механізми.
Але потім розпочався поступовий процес зміни власника: активи Наумця почали переходити під контроль Сергія Шапрана, колишнього голови фракції «За майбутнє!» у Броварській міськраді, директора та власника Броварського алюмінієвого заводу та цілого ряду інших активів. Як заявляв сам Наумець, між ним та Шапраном була домовленість про те, що останній виведе бізнес з-під санкцій, а перший поступиться йому за це 50% активів. Але за підсумком Шапран просто кинув Наумця, захопивши весь його бізнес в Україні.
Однак у процесі переходу прав власності треба було щось робити з арештами, накладеними на фірми Ігоря Наумця. Без їх зняття про перехід прав власності не могло бути мови. І тут на допомогу прийшов суд. Найгуманніший у світі Печерський районний суд Києва та його одіозний суддя Сергій Вовк. 20 жовтня минулого року Сергій Вовк задовольняє позов адвокатів Наумця та знімає арешти з активів холдингу «Юнігран».
Прокуратура, яка мала оскаржити це рішення Вовка, від апеляції відмовляється. Точніше – ОГПУ апеляційну скаргу подає. Але в останній день її відкликає. Рішення Вовка набирає чинності. Просто та геніально.
Після цього компанії Наумця стали стрімко продаватися за зниженими цінами, а купували їх або «прокладки», які потім ці активи перепродавали Сергію Шапрану, або фірми останнього купували активи Наумця безпосередньо. Процес став незворотним.
Чому ОГПУ викинула такий фортель з апеляцією? Все просто – постарався Олег Кіпер, який забезпечив як потрібне рішення суду, так і відкликання прокуратурою апеляції. Ну, а вирішити із санкціями РНБО вже було дрібницею. Хоча сам Олег Кіпер заперечує (природно) свій зв’язок із Сергієм Шапраном та схемою захоплення заарештованого майна підсанкційного Ігоря Наумця, цей зв’язок є і простежується він досить просто.
Бізнес-партнером Сергія Шапрана є колишній депутат Одеської обласної ради від ОПЗЖ Володимир Осипов, кум Олега Кіпера. У декларації Кіпера є запис про те, що мати Осипова позичила дружині Кіпера 25 мільйонів гривень у 2019 році. Крім того, прізвище Олега Кіпера спільно з прізвищем Сергія Шапрана фігурує у розслідуванні щодо рейдерського захоплення офісної будівлі в центрі Києва, в якому було зареєстровано всі три фірми Шапрана, які стали власниками активів Наумця.
Така, загалом, історія захоплення Сергієм Шапраном майна Ігоря Наумця. Але це те, що лежить на поверхні. Якщо копнути глибше, то виникають сумніви, що бенефіціаром цього захоплення є саме Сергій Шапран, а Олег Кіпер – просто корумпований чиновник, який допоміг йому це зробити.
Тому що особистість Сергія Шапрана викликає подив. Це, як уже згадувалося, власник Броварського алюмінієвого заводу, власник холдингу Alumeta Group та колишній голова фракції «За Майбутнє!» у Броварській міськраді. Сергій Шапран – фігурант багатьох скандалів, пов’язаних з рейдерством, несплатою податків, кидком інвесторів, які купили квартири в будинку, до будівництва якого був причетний Шапран, та багатьма іншими неприємними речами.
Але суть у тому, що практично нічого невідомо про його ранні роки. Шапран виникає в Броварах як директор Броварського алюмінієвого заводу, який через процедуру банкрутства перебуває у його власності. Але, як стверджують розслідувачі, Сергій Шапран на той час був лише номіналом для сім’ї Леоніда Черновецького, а володіли (володіють?) заводом Супруненко Олександр Іванович (зять Черновецького на той момент і депутат Київради) і Супруненко В’ячеслав Іванович, колишній нардеп.
Згідно з декларацією, яку Сергій Шапран подавав як кандидат у народні депутати у 2012 році, він практично не мав майна і був простим директором Броварського алюмінієвого заводу. Депутатом він не став, проте через кілька років раптово став напіволігархом. Але через це викликає подив той факт, що до 2018 року Сергій Шапран залишався керівником ТОВ «Перший український міжнародний траст-капітал» (код ЄДРПОУ 35135332). І засвітився у судових справах за фактом видачі цією фірмою липових довідок про доходи громадянам, які беруть кредити.
До того ж викликає питання зміна прізвища – раніше Сергій Валентинович Шапран був Сергієм Валентиновичем Коробкою. Чому довелося міняти прізвище – невідомо. Можливо, це якось пов’язано з діями щодо видачі липових довідок, можливо, щось інше. Але історія сходження Сергія Коробки із виробника липових документів до олігарха, на прізвище Сергій Шапран викликає питання. Тим більше з урахуванням участі в його долі оточення Леоніда Черновецького та участі у партії «За Майбутнє!» Ігоря Коломойського.
Якщо розглянути в цьому розрізі фігуру Олега Кіпера, його участь у віджимі активів Ігоря Наумця бачиться в іншому світлі. Цілком можливо, що бенефіціар цих активів тепер саме Кіпер, а не Шапран. Останній, якщо й не номінал, як максимум – молодший партнер. На якого тепер зваляться всі неприємності, оскільки захоплення підсанкційних активів Ігоря Наумця викликало величезний резонанс. Причому не лише в Україні.
Ні для кого не секрет, що західні партнери вже давно ставлять цілком очевидні питання. Які зводяться до того, що Київ від них вимагає жорстких санкцій щодо осіб, які співпрацюють з Кремлем та наповнюють бюджет росії, а сам водночас порушує свої власні санкційні зобов’язання. Річ у тому, що фірми Ігоря Наумця, у тому числі й ті, що перейшли під контроль Кіпера-Шапрана, у 2022-23 роках заплатили до бюджету росії понад 200 мільйонів рублів. А тепер вони явно у незаконний спосіб опинилися у володінні Сергія Шапрана, причому санкції РНБО були проігноровані настільки зухвало, що не викликати обурення це просто не могло. Щобільше, ця схема є прецедентом, що дозволяє виводити з-під санкцій активи та інших людей, які оплачують своїми грошима російських убивць.
Тому у Сергія Шапрана попереду, мабуть, великі неприємності. Цього разу – вже на міжнародному рівні. І юрисдикція Печерського районного суду міста Києва туди не поширюється. Так само як і вплив колишнього прокурора Януковича та нинішнього голови Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера. Ну і – у що все це виллється для держави Україна?
Джерело: Антикор