певного роду символізм
Фото мені вислав нещодавно друг який мешкає в Києві. На ньому юдейська ханукія, котру поставили в районі метро «Печерська» - центрі столиці України. Поруч пам’ятник Лесі Українки, київська ОДА, Центральна виборча комісія. Гадаю що це не випадковість, а певного роду символізм. Нагадати «аборигенам» хто є фактичним господарем на їхній землі.
Я не є «печерним антисемітом», з розумінням відношуся до представників різних релігійних конфесій які не ведуть антиукраїнської діяльності. Вважаю що юридично ми живемо у світській державі, й хто б яку релігію не сповідував – має знайти місце для неї у своїй душі та храмах.
На мою думку, національна меншина яка налічує за різними джерелами 200 000 – 400 000 осіб в нашій країні, але має не пропорційне своє представництво в органах влади та великому бізнесі, мала б вести себе трохи скромніше. Адже як свідчить історія, така відкрита самозакоханість досить часто для них закінчувалася трагічно. Й винні в цьому були головним чином вони ж самі.
Також, медійні представники єврейства в Україні не одноразово повчали нас, що не можна називати вулиці наших міст іменами історичних осіб на кшталт Шухевича чи Бандери. Чи святкувати нам річниці УПА та 14-ї Галицької дивізії Ваффен-СС і тому подібне.
Часто говорять що «нахабство – друге щастя». Але не завжди, буває по різному…