До безпекових гарантій для України є суттєве зауваження.
Проблема у тому, що вони вже зараз сприймаються як компенсація територіальних компромісів з боку нашої країни. Тобто, увʼязуються Заходом із поступками України як крок підтримки і формальної стабілізації.
Однак насправді гарантії безпеки повинні бути органічно «вшиті» у безпекову архітектуру довгострокового характеру як елемент стратегічного і дієвого стримування росії.
Який є ризик? Безпекові позиції для України не повинні стати черговими декларативними папірцями, а фактично запрошенням для відстроченої ескалації з боку рф, червоною доріжкою для неї.
Справа у тому що у ситуації нагнітання страху глобальної війни РФ проти країн НАТО, в останніх виникає спокуса дати Україні лише формальні гарантії, які можуть бути у підсумку інтерпретовані як фактичне заохочення рф до майбутнього рецидиву нападу на Україну і відвернення від можливості нападу на країни НАТО.
Варіант у вигляді компонента так званої «стратегічної невизначеності», який би не дозволяв Москві чітко розуміти, якою мірою союзники готові будуть допомагати захищати Україну, теж може не спрацювати.
Адже, якщо сьогодні Захід відмовляється воювати з росією на боці України, то немає підстав вірити, що така готовність у нього раптом з'явиться у разі нової ескалації після зупинки нинішньої війни. путін це чудово розуміє.
Саме це є найскладнішим і найболючішим питанням у темі гарантій безпеки для України.