Майбутнє України — у ліквідації Левіафана.
Індекс якості еліт — 2026 (EQx2026) від швейцарського Університету Санкт-Галлена (University of St. Gallen) містить величезний масив різноманітної інформації у сферах економіки, фіскальної та соціальної політики, екології, державного управління, підприємництва, зовнішньої торгівлі тощо.
Еліти створюють цінність для бізнесу й суспільства, пропонуючи, ухвалюючи та реалізовуючи певні ідеї. Але не всі, а лише певні. Важливо наголосити на кількох критично важливих «якщо»:
Тоді еліти працюють для суспільства, країни та майбутнього. Тоді країна навіть упродовж одного покоління може здійснити стрибок із грязі в князі. Тоді можна нейтралізувати й повернути назад будь-які негативні тенденції. Тоді країна перетворюється на безпечне, комфортне та справедливе місце для життя приблизно 95–97% населення.
Тоді близько 3% населення, об’єднавшись у синдикат «VIP-розпорядників і споживачів чужого», не мають шансів загнати країну, економіку та суспільство в модель «Олігархат/Схематоз».
Є й інші еліти. Вони можуть професійно, технократично та ефективно реалізовувати зовсім інші стратегії, консолідуючи ресурси заради зовсім інших цілей. Прикладом може бути централізація повного контролю над політикою та економікою в межах однієї тоталітарної системи. Це як з атомом: він може бути мирним, а може сіяти смерть.
Представлена швейцарськими науковцями доповідь — справжня знахідка для людей, які люблять порівняльний аналіз і цікаву компаративістику. Загалом Індекс об’єднує 148 показників. Тут є що вивчати, зіставляти та використовувати для перевірки найрізноманітніших гіпотез.
Нагадаємо, що Україна в Індексі якості еліт — 2026 посіла 126-те місце. Тут не місце для дискусії щодо визначення терміна «еліта». Усім охочим рекомендую фундаментальну майже 1000-сторінкову наукову працю Томаса Касаса-Клетта (Tomas Casas-Klett) «На шляху до теорії економічного розвитку з урахуванням еліт. Дослідження питань сталого створення вартості» (Towards an Elite Theory of Economic Development. An Inquiry into Sustainable Value Creation).
Розгляньмо найслабші ланки України, які особливо виразно проявляються на тлі інших країн. Синдикат «VIP-розпорядників і споживачів чужого» захопив організації, механізми та інститути регуляторної політики. Великий бізнес і високопоставлені номенклатурно-силові начальники контролюють те, що за визначенням має бути незалежним і працювати для всіх. Такий устрій — це як підкуп судді у футболі.
За параметром «захоплення регуляторних органів» Україна перебуває на 105-му місці серед 151 країни світу. Для порівняння: Німеччина опинилася на 6-му місці, США — на 14-му, а Сінгапур, світовий лідер рейтингу якості еліт, посідає 20-те місце.
Це означає, що формально однаковий законодавчий акт у Данії, Швеції, Новій Зеландії чи Нідерландах працюватиме й даватиме один результат, а в Україні — зовсім інший.
Водночас за показником «примусове виконання регуляторних вимог» Україна перебуває на 97-му місці. Це означає, що Чиновник, Контролер, Правоохоронець або Суддя наділений руйнівною зброєю під назвою «дискреція» — суб’єктивним тлумаченням Закону. Саме такий режим перетворює закон на дишло.
Задушливе одержавлення є також причиною того, що за кількістю представників малого та середнього бізнесу на 1000 осіб Україна посіла далеке 89-те місце.
Те саме стосується показника «захоплення людського капіталу». За ним Україна опинилася на 129-му місці. Для порівняння: Сінгапур — на 2-му, Німеччина — на 12-му, а Аргентина після реформи ринку праці Мілея — на 32-му місці.
Наявний в Україні режим взаємовідносин між роботодавцями та працівниками гальмує і руйнує країну.
Те саме стосується фіскальної політики. За показником «отримання доходу» — мається на увазі державою — Україна посіла 144-те місце серед 151 країни світу. Це справжнє дно, вирок податковій системі та гнітючому домінуванню держави в економіці.
Унаслідок тотального одержавлення економіки ми маємо 127-ме місце за параметром «незароблений дохід». Це доказ величезної упущеної вигоди нашої країни через чинну монетарну, фіскальну та регуляторну політику.
За рівнем інфляції Україна посіла 120-те місце у світі. Сінгапур, Німеччина та Франція — на першому місці, а ми зовсім поряд з Аргентиною, яка посіла 130-ту позицію і десятиліттями обдирає працівників бюджетної сфери та бідних за допомогою інфляційного податку.
Зазначимо, що за Індексом прав людини Україна опинилася на 112-му місці, а за Індексом академічної свободи — на 114-му.
Це означає, що тотальне одержавлення економіки України супроводжується ерозією політичних і громадянських прав. Університети, фактично будучи частинами державної монополії під керівництвом Міністерства освіти, перебувають на службі синдикату «VIP-розпорядників і споживачів чужого».
За державними витратами на освіту Україна перебуває на 42-му місці у світі, за співвідношенням кількості учнів і вчителів — на 28-му, а за рівнем політичних, громадянських та економічних свобод — за межами першої сотні.
Це свідчить про невідповідність чинної системи освіти ані завданню створення цінності, ані вимогам ринку праці, ані імперативам системи державного управління.
Україна перебуває в такому стані, що навіть повна перебудова законодавства відповідно до вимог ЄС не розв’яже її проблем. Адже в самому Європейському Союзі є країни з гострим дефіцитом економічної свободи, низькою якістю правових і регуляторних інститутів, а також всеосяжною корупцією.
Тому нам потрібен новий політичний, світоглядний та економічний проєкт «Україна — новий Захід».
Наша перемога у війні проти нацистської росії створить для цього унікальні історичні можливості, коли жоден чиновник жодної країни чи організації не матиме морального права нав’язувати нам ПДВ, 170 тисяч сторінок acquis communautaire, тотальний фінансовий контроль, мінімальні ставки податку на прибуток або «зелену» кліматичну єресь.
Ми отримаємо унікальний шанс відтворити історичне становлення капіталізму у XXI столітті — в умовах проривних технологій, міжнародного поділу праці та відкритої конкуренції юрисдикцій.
Для такого прориву й такої державної стратегії нам потрібен свій Аденауер, Лі Куан Ю, Саакашвілі, Бальцерович, Тетчер або Рейган.
Україні конче потрібні рух, політична партія та група пасіонарних, патріотичних лібералів і лібертаріанців, озброєних ідеями австрійської економічної школи, які переконають українців уперше в історії по-справжньому — на ділі, а не на словах — реалізувати принцип «Свобода — наша релігія».
Для кращого розуміння того, що це означає, рекомендую підписатися на сторінку Інституту у Facebook та відвідати його офіційний сайт.
Завтра вийде ще один матеріал на продовження цієї теми. Запрошую.
Джерело