Перельмана часто вважають майже божевільним, припускаючи, що він живе у світі математики й не потребує грошей.
Проте насправді ситуація з його нагородженням була дуже неприємною, і Перельман відмовився від премії не через психічний стан, а щоб привернути увагу до неетичної поведінки математичної спільноти.
У чому справа? У математиці існують так звані задачі тисячоліття. Це сім математичних проблем, визначених Математичним інститутом Клея у 2000 році як «важливі класичні задачі, розв’язання яких не знайдено вже багато років». За розв’язання кожної з них обіцяна винагорода в один мільйон доларів США. Одна з цих задач — гіпотеза Пуанкаре. Що це за гіпотеза — можна дізнатися самостійно.
У 2002–2003 роках Перельман опублікував в інтернеті доведення гіпотези Пуанкаре. У сучасній математиці такі задачі розв’язуються непросто, й доведення потребують ретельної перевірки — адже математик міг припуститися помилки (що трапляється доволі часто). Якщо перевірка засвідчить відсутність помилок, автор вважається тим, хто розв’язав задачу; якщо ж у роботі є помилки, але вчені, які її перевіряли, змогли самі знайти правильне рішення, то саме вони отримують визнання.
Рішення Перельмана перевіряли три групи вчених, серед яких були китайці Чжу Сіпін і Цао Хуайдун під керівництвом Яу Шинтуна.
Ці китайські науковці просто вкрали розв’язання Перельмана, представивши його як власне. Вони заявили, що у доведенні Перельмана є помилки й воно не є справжнім розв’язанням гіпотези Пуанкаре, а от вони, мовляв, знайшли правильне рішення й саме їм слід присудити премію.
У результаті виник невеликий скандал, який швидко вщух. У математичному середовищі не прийнято влаштовувати публічні конфлікти. Китайцям вказали на плагіат і порадили більше так не чинити, а Перельмана вирішили нагородити.
Але Перельману це не сподобалося.
Його не лише оббрехали й намагалися привласнити його досягнення, а й не покарали винуватців, продовжуючи вважати їх шанованими членами спільноти.
Що міг зробити Перельман?
Він міг розповісти про це друзям або написати в газету, але навряд чи це дало б результат. Тому він і відмовився від премії.
Цей вчинок привернув увагу всього світу.
Відмова від премії стала наслідком скандалу, а сам Перельман ще у 2005 році розірвав зв’язки з науковим середовищем — обурений поведінкою колег, які не хотіли «виносити сміття з хати». Ось слова самого Перельмана:
«Чужаками вважаються не ті, хто порушує етичні стандарти в науці... Люди, схожі на мене — ось хто опиняється в ізоляції... Звісно, є багато більш-менш чесних математиків. Але майже всі вони — конформісти. Вони самі чесні, але терплять тих, хто таким не є... Поки я залишався непомітним, у мене був вибір: або всім насолити (тобто підняти галас щодо нечистоплотних методів у науці), або мовчати й терпіти ставлення до себе як до домашнього песика. Тепер, коли я став дуже помітною фігурою, я не можу далі мовчати. Ось чому я був змушений піти».