Через нього англійці захопили пів світу.
Якби не корабельні черви, ми сьогодні, можливо, вивчали б не англійську, а іспанську мову. І Лондон був би зовсім не столицею, а просто середнім містечком. Про це не розповідають у школах, але долю людської історії вирішили не війни, повстання чи велетенські гармати, а жалюгідний безмозкий черв’як. Саме він прогриз дошки іспанської Армади й подарував морську корону Британії, відкривши англійцям шлях до світового панування. Цього черв'яка вважали небезпечнішим за піратів і шторми, а збитки від його навал перевищували бюджет цілої флотилії.
Будь ласка, закрийте цю деревинку назад!
Познайомтесь: корабельний черв'як , або шашіль. Попри всі його «перемоги» в історії світу, виглядає цей «жахливий монстр» кумедно — тонкий безхребетний сіро-брунатний слизняк у крихітній шапочці. У нього немає очей, зубів, кігтів, шипів чи будь-яких інших знарядь страху. Зате може похвалитися розмірами: його максимальна довжина сягає 50 сантиметрів, хоча зазвичай трапляються особини удвічі менші.
Тут на поверхні просто холодно. Зазвичай я набагато більший!
Попри назву, корабельний черв'як — не черв, а молюск, далекий родич мідій і морських гребінців. Але навіть серед інших безхребетних шашіль виглядає безпорадно — у нього навіть справжньої мушлі немає! Як таке беззахисне створіння могло щось змінити у світі й потопити купу кораблів? Неймовірно!
Якщо ми боїмося червивих яблук, то люди стародавності боялися червивих кораблів як вогню.
У корабельного черв'яа є маленький секрет — та сама шапочка на голові. Насправді це видозмінені рештки його мушлі. Дві стулки зменшилися в розмірах і перемістилися до переднього кінця тіла, перетворившись на бур. За його допомогою шашіль свердлить навіть найміцніше дерево, наче пінопласт! Але не подумайте, що він спеціально шкодить людству. Його спосіб життя такий: задовго до того, як люди винайшли кораблі й навчилися приборкувати хвилі, черв уже мільйони років працював «прибиральником».
Кожна звивина й дірочка в деревині — результат його наполегливої роботи з утилізації дерева.
Він очищав океан від уламків деревини, які ріки виносили у море. У воді не водяться терміти, тож корабельний черв'як узяв на себе роль морського деревоточця. Щоб перетравлювати бідну на поживні речовини целюлозу, він уклав союз із бактеріями-симбіонтами, які живуть на його зябрах. Сам черв дерево переварити не може, а симбіонти — можуть. У відповідь на «тирсу» вони постачають йому поживні речовини.
А потім прийшли люди з величезними кораблями. Шашеню було байдуже, хто там нагорі воює, і звідки у воді взялися тонни дощок. Він просто робив свою справу. Будь-яке судно черви могли з’їсти за кілька місяців! Флот доводилося постійно ремонтувати, міняти деталі, укріплювати корпуси. Навіть цілі ззовні дошки могли всередині кишіти паразитами!
Дякуємо, люди, за безкоштовну доставку їжі просто додому! Цивілізація корабельних червів вам дуже вдячна!
Шашіль проникає в деревину ще на стадії личинки. Він прогризає крихітний отвір, заповзає всередину — і починається найцікавіше. Прогризає хід, наїдається досхочу, паралельно зміцнюючи стінки проходу вапняковими речовинами. Це допомагає зберігати тунель відкритим для дихання й розмноження.
Білі смужки, що видно на деревині, — не самі черви, а їхні вапнякові «домівки».
Ця ідея допомогла й шахтарям: саме завдяки шашеню з’явилися сучасні бурові установки. Їхній принцип полягає в тому, щоб не просто свердлити ґрунт, а одразу укріплювати прохід, а вже потім рухатися далі. Це перевернуло гірничу, дорожню й інші галузі, де потрібне прокладання тунелів.
Дякую за 12-годинну зміну під землею без світла! Гади!
Але найбільше шашені вплинули на кораблебудування. Судна, уражені червами, вимагали постійного ремонту, ламалися навіть під час невеликих штормів і розсипалися від гарматних пострілів. На таких не повоюєш! Жоден флот не мав від них спокою — черви траплялися всюди.
Молюски швидко розмножуються й захоплюють нові території. Головна умова — температура води від 15 до 25 °C і солоність не нижче 8%. Цим вимогам відповідають навіть деякі внутрішні водойми й протоки. Тому в певний момент у Європі почалася справжня епідемія корабельних катастроф. Судна перетворювалися на тріски за лічені місяці.
Гей, людино, давай зіграємо в морський бій? Ха-ха, твій корабель потоплений!
Люди вигадували безліч способів захисту: просочували дерево смолою, фарбували борти отруйними фарбами, змащували жиром, обшивали додатковими шарами деревини. Усе марно! Морська вода змивала захисні шари, а нові дошки лише приваблювали ще більше червів.
Корабельні черви нищили не лише кораблі — пірси, дамби, пристані, усе, що зроблено з дерева, вони безжально з’їдали дощенту.
Усе змінилося, коли британці застосували абсолютно новаторську для свого часу технологію. Вони обшили нижню частину кораблів мідними листами! Легкий метал не тягнув судно на дно, зате черви не могли прогризтися крізь нього навіть у личинковому стані. Кораблі залишалися боєздатними й потребували набагато менше ремонту.
Великому кораблю — великий корабельний черв'як.
Завдяки такій перевазі британський флот ущент розгромив «непереможну» іспанську армаду й захопив морську владу. Англійці стали володарями морів, торгували з далекими країнами й поширювали свій вплив на весь світ. До такої міри, що навіть сьогодні англійська мова вважається міжнародною.
І все це — через якогось черв'яка!