З подивом маю дещо зауважити. Бо, здається, є люди, які щиро повірили в російські наративи...
Російські наративи звучать так: давайте швидше-но перемир'я, перемир'ячко, бо далі буде тільки гірше, росія наступає, Україна програє, краще зафіксувати тут і зараз.
Це брехня.
При всіх проблемах, які зараз є в Україні, росія не здатна і не буде здатна досягти навіть мінімальної своєї військової цілі — виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Просто тому, що вона з кінця 2023 року йде до Покровська, це основний вектор її зусиль. Там вже зо три загальновійськових армії поховано, танків спалено, як у кількох країн Європи, разом узятих, на озброєнні стоїть, а з буханок на моцики довелось пересісти. Результат — вони навіть в саме місто не зайшли.
Ну, себто, Україна зараз землі не звільняє, за виключенням локальних контратак — але й росія своїх цілей досягти не зможе в жодному зі сценаріїв. Отака зараз ситуація на землі. Плюс економіка рф в рецесію вже увійшла.
Таким чином, агресія вже станом на зараз б'є по агресору більше, ніж по нас. Саме тому агресор вдається до психологічних кампаній (вливання грошей в різних говірливих інфузорій) та тероризму (постійних обстрілів цивільних об'єктів). Саме тому агресор в перемовинах наполягає на тому, щоб йому дали перепочинок та зняли санкції.
Бо саме це — перепочинок і зняття санкцій — є для нього умовою для подальшого продовження агресії. Вони зможуть вивести з рецесії економіку, поновити запаси озброєнь, поновити зв'язки на Заході — а от обрізати допомогу Україні, пославшись на «війни-то вже нема», нескладно, достатньо пари орбанів та пів фіцо. Після чого рочок перепочинку — і по новій, вже переозброєними. Якраз коли в Україні мобілізовані повернуться додому та почнуться звичні політико-економічно-соціальні чвари.
Таким чином, будь-які перемовини, які дадуть рф шанс на відновлення (зокрема, з умовою зняття санкцій) - запрошення до наступної агресії, зі значно більшими загрозами.