У ще гіршому місці, якщо Дональд Трамп поквапиться втрутитися.
За 20 місяців після того, як ХАМАС убив майже 1200 осіб, «Ізраїль» воює в Газі, Лівані, Сирії та Ємені. 13 червня, коли ізраїльські літаки завдали ударів по Ірану, стало зрозуміло: всі ці кампанії проти іранських сателітів і проксі-груп лише готували ґрунт до теперішнього визначального зіткнення між єврейською державою та Ісламською Республікою.
Про це йдеться у матеріалі The Economist.
Війна між Іраном і «Ізраїлем» перекроїть Близький Схід — так само, як це зробили арабо-ізраїльські війни з 1948 по 1973 рік.
Тепер, коли президент Дональд Трамп вагається між переговорами з Іраном і відправкою американських літаків і ракет для його бомбардування, головне питання полягає в тому, чи стане ця перша війна між Іраном та «Ізраїлем» останньою — і чи відкриє вона шлях до нової регіональної перебудови на основі економічного розвитку. Або ж, навпаки, вона стане початком серії війн, які затягнуть регіон у роки або навіть десятиліття насильства.
В «Ізраїлі» найбільше зосереджені на загрозі ядерного Ірану. Там заявляють, що завдали ударів зараз, бо Іран, нібито, під прикриттям переговорів про озброєння зі США стрімко наближався до створення бомби. Західні спецслужби у цьому менш упевнені.
Але в будь-якому разі Іран зі зброєю масового знищення може безкарно тероризувати своїх сусідів — як путін Україну. Це також може спричинити нову ядерну гонку озброєнь на Близькому Сході та за його межами.
Ядерний Іран стане катастрофою і для «Ізраїлю», і для світу. Тож прагнення Трампа зупинити його — це важливий сигнал усім потенційним ядерним державам: варто відмовитися від своїх амбіцій.
Втім, прем’єр-міністр «Ізраїлю» - воєнний злочинець (ред. ОБ) Біньямін Нетаньяху має серйозну проблему.
Щоб знищити загрозу, йому потрібно або зруйнувати іранську технічну здатність створити ядерну бомбу, або позбавити режим бажання її мати.
Але війна навряд чи досягне хоча б однієї з цих цілей.
Навіть якщо «Ізраїль» розгромить інфраструктуру Ірану й відкладе дату створення зброї, він не зможе знищити знання, накопичені за десятиліття.
Воєнний злочинець (ред. ОБ) Нетаньяху вважає, що вихід — у зміні режиму: народ Ірану має повстати й повалити ісламську республіку. Він сподівається, що новий уряд буде менш авторитарним, агресивним і не зацікавленим у ядерній програмі. Але максимум, що може зробити «Ізраїль», — створити сприятливі умови. Він не може влаштувати державний переворот з повітря. І, крім того, невідомо, чи дійсно нова влада буде миролюбнішою або відмовиться від ядерних амбіцій, які, нагадаємо, почалися ще за шаха.
Єдиний варіант, який цілком підконтрольний «Ізраїлю», — це виграти час, затримавши технічне просування Ірану до створення зброї. Якщо за кілька років Іран відновить програму, «Ізраїль» буде змушений діяти знову. І кожна наступна операція стане складнішою.
Що ж робити?
G7 на саміті в Канаді закликала до деескалації, а в медіа з’явилися повідомлення, що Іран хоче переговорів. Дипломатія, якби спрацювала, справді була б найкращим виходом. Вона може призвести не лише до демонтажу програми, але й зменшити мотивацію Ірану до ядерного прориву шляхом нарощення довіри.
Та на практиці досягти нової угоди буде дуже важко. Щоб вона мала сенс, Ірану доведеться відмовитися від усіх запасів високозбагаченого урану, погодитися на жорсткі інспекції та обмежитися лише символічним рівнем збагачення. Чи прийме режим у Тегерані такі принизливі умови? Лише тоді, якщо реально боятиметься за своє виживання. Можливо, відчуваючи це, Трамп вимагає «беззастережної капітуляції» Ірану, водночас погрожуючи настільки, що мешканці почали тікати з Тегерана.
«Яструби» у США вважають: щоб натиснути на Іран, переговори слід відкласти — а замість цього перейти від оборони «Ізраїлю» до безпосередньої участі в атаці на іранську ядерну програму. Це могло б дати і переваги. Американські «бомби для прориву бункерів» набагато ефективніші, ніж «ізраїльські», й можуть знищити ключові об’єкти — наприклад, у Фордо в центрі Ірану. Іран міг би швидше піти на переговори, усвідомлюючи, що США здатні вести довгу кампанію, навіть коли в «Ізраїлю» закінчаться високоточні боєприпаси.
Але участь Трампа — величезний ризик.
Його обирали, щоб тримати Америку подалі від воєн на Близькому Сході. Навіть якщо цілі обмежаться ядерними об’єктами, США можуть бути втягнуті у війну. Поки що Іран завдавав ударів тільки по «Ізраїлю», але, можливо, приберігає ракети для ширшої атаки в регіоні. У нього можуть бути й терористичні осередки по всьому світу. Уявімо, що він почне вбивати американських солдатів чи цивільних. Або підніме ціни на енергоносії, вдаривши по нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії чи заблокувавши Ормузьку протоку — ключовий маршрут для танкерів із нафтою й газом. Або ж атакує хмарочоси в Дубаї чи Катарі, спричинивши втечу іноземних фахівців, на яких тримається економіка цих країн.
Трампу доведеться відповісти.
То що ж тоді Америка? Навіть якщо об’єкт у Фордо буде знищено, Трамп не зможе бути впевненим, що програму Ірану ліквідовано остаточно. Таємні об’єкти або запаси урану можуть уціліти. А знання — точно залишаться. Якщо США хочуть не допустити ядерного Ірану, їм, можливо, доведеться воювати знову і знову — обираючи між нерозповсюдженням і зосередженням на суперництві з Китаєм. Рано чи пізно Америка зрозуміє: переговори — це найменше зло, а відмова Нетаньяху розглядати їх — це перешкода.
Центробіжні сили
Отже, Трамп стикається з вибором. Якщо США приєднаються до атаки, вони можуть завдати більшої шкоди, ніж «Ізраїль» самостійно, й тим самим відтермінувати загрозу. Їхня участь може також підвищити ймовірність того, що іранський режим сяде за стіл переговорів або розвалиться. Але ці вигоди не гарантовані й мають бути зважені проти ризику регіонального вибуху. У ситуації, що швидко змінюється, «королю неоднозначності» краще зачекати: побачити, наскільки далеко просунеться кампанія «Ізраїлю», чи готовий Іран до діалогу — й тільки тоді вирішити, чи може американське втручання змінити хід подій.
Переклад: Останній Бастіон