Історія, яку ми забуваємо.
23 липня 1711 року поблизу молдавського міста Ясси сталося дещо надзвичайне. Уявіть собі: грізний цар Петро І, який ще недавно переможно крокував Європою, опинився у пастці, оточений козаками, татарами, турками та шведами. І саме тоді, коли здавалося — усе втрачено, він змушений був підписати Прутський договір. Це була дипломатична поразка, про яку в росії намагаються не згадувати.
«Вовча яма» для Петра: як цар потрапив у капкан
Після Полтавської битви 1709 року здавалося, що доля козацької державності вирішена. Мазепа помер, Карл XII втік до Бендер. Але боротьба не завершилася — її підхопив гетьман у вигнанні Пилип Орлик.
У 1711 році він разом із союзниками — Карлом XII, Кримським ханом Девлет-Гераєм II, запорожцями на чолі з Костем Гордієнком та турецьким султаном — організував спільний похід проти Петра І. Московське військо зайшло глибоко на територію Молдавії і саме там опинилося в пастці.
Прутський договір: поразка, прихована під куполами
Петро І, щоб урятувати себе та своє військо, мусив піти на принизливі умови:
Віддати Туреччині фортецю Азов, стратегічне вікно до Чорного моря.
Зруйнувати укріплення — Таганрог, Кам’яний Затон і Новобогородицьку.
Припинити втручання у справи Речі Посполитої та визнати незалежність козаків, що перебували під турецьким і кримським протекторатом.
Вивести московські війська з земель запорожців та союзних козаків.
Заборонити мати посла в Стамбулі, фактично визнавши, що Туреччина мала більший вплив у регіоні, ніж Московія.
Забута перемога: чому Пилип Орлик — герой тіней
Сьогодні про цю подію рідко говорять. Та уявіть, який це був дипломатичний тріумф: козак у вигнанні змусив російського царя відступити! Пилип Орлик довів, що Україна навіть у найважчі часи може диктувати свої умови, якщо має союзників і волю до боротьби.
Це ще одне свідчення того, що історія українського опору імперії почалася не вчора — і тривала навіть тоді, коли здавалося, що все втрачено.