Що ближче до Дня «В» - виборів на посаду міського голови Полтави, то активніше починають пропонувати себе майбутні кандидати на ласий пост. У рамках проекту День «В», ГО «Останній Бастіон» буде знайомити полтавців із відомими й не дуже особистостями – потенційними очільниками міста Полтави. Цей тиждень ми присвячуємо бувальцю, який уже обіймав посаду мера Полтави й хотів би обіймати її якомога довше – Андрій Матковський або ж Андрюша «Половинка».
Тернистий шлях до головування містом Матковський почав серйозно прокладати ще в середині-кінці тих самих «лихих» 90-х: з 1999 року по 2001 рік — він начальник Державної податкової інспекції м. Полтави. Податки вони й в Африці податки: «Половинка» почав заробляти на фіктивних ПДВ, далі був заступником директора регіонального управління комерційного банку «Приватбанк», а з 2006 року Матковський стає депутатом Полтавської міської ради п’ятого скликання від виборчого блоку «Блок Юлії Тимошенко», фактично ставши правою рукою БЮТу в Полтаві. Цією ж правою трудящою рукою Матковський був при наступних керівних партіях: при «Регіонах», у «Самопомічі» (рука в Матковського таки трудиться безперестанку), із 2014 році в Солідарності, до якої «Половинка» сам себе зарахував, а всі керівники «Солідарності» в один голос відхрестилися від такого «поповнення». Матковський як той Дід Нечипор у «Весіллі в Малинівці»: «Знову влада змінюється», - устигай лише політичні кольори змінювати.
Цікавою є історія, як Матковський «Половинка» купував собі крісло міського очільника. «Останній Бастіон» уже робив ґрунтовне розслідування факту прямої купівлі виборців у 2006 році тоді ще секретарем Матковським, який за відсутністю Кукоби став виконувачем обов’язків міського голови. Розслідування можна перечитати тут:
»»»http://bastion.tv/news/poltavskij-uotergejt-pidkup-po-matkovski/«««
«У день виборів 26 листопада 2006 року поблизу Палацу дозвілля «Листопад» прихильники одного з тодішніх конкурентів Матковського Віктора Животенка затримали автомобіль, пасажирів якого й запідозрили в «організації масового порушення виборчого законодавства в інтересах Матковського». А простіше кажучи, підкупу виборців.
До речі, та давня сцена нагадувала уривок з якогось бойовика. «Фольксваген-Бора», який належав одному з радників Матковського, люди заблокували за рестораном «Каштанова алея». Але його водій «не здавався»! Він навіть спробував на швидкості об'їхати блокуючих через газон, тож рвонув так, що внаслідок сильного удару об кам'яний бордюр у… машини лопнула шина. Тому далі водієві довелося тікати на своїх двох… На щастя, для самого втікача його спринтерські якості виявилися куди вищими, ніж у переслідувачів.
На місце викликали правоохоронців. Щоправда, ті спершу вели себе доволі кволо і навіть посилалися на те, що не мають права обшукувати авто без присутності власника. Дійшло до того, що перший секретар обкому Соцпартії Степан Бульба, який на той час був довіреної особою В.Животенка, змушений був подзвонити навіть тодішньому міністру МВС Юрію Луценку. Останній, як згадував пізніше сам Бульба, знаходився на той час … в Австрії, але після розмови з міністром дії правоохоронців пожвавилися. Вони відкрили таки авто і провели обшук. Зрештою були виявлені речові докази, які підтверджували можливу причетність їх власника до фальсифікації результатів виборів на користь Матковського. Зокрема знайшли списки виборців з їх паспортними даними, телефонами й підписами, велику суму грошей та копії простих векселів на загальну суму 1700000 грн. Не знайшли лише самого власника авто, який так побіг, так побіг, що його навіть оголосили потім в розшук.
Того ж дня, 26 листопада 2006 року, кандидат на посаду міського голови В.Ф. Животенко звернувся з позовними заявами про встановлення фактів підкупу виборців групою студентів за дорученням Матковського і вимогою скасувати реєстрацію цього кандидата.
27 листопада було подано позов про встановлення фактів підкупу виборців працівником виборчого штабу Матковського та покладення на міську територіально-виборчу комісію обов'язку скасувати реєстрацію Матковського.
А вже наступного дня ухвалою Октябрського районного суду ці дві справи було об'єднано в одне провадження. У судовому засіданні 3 грудня 2006 року представники В. Животенка подали доповнення до позовних вимог, де вказували, що виявлені факти порушували принципи про вільні вибори і вплинули на результати виборів, просили визнати їх недійсними», - ось уривок із журналістського розслідування «Останнього Бастіону».
У тому ж році Матковський став міським очільником і за 4 роки (із 2006 по 2010) устиг розкрасти всю комунальну вартість, яка була на балансі міста, зокрема всю комунвласність та магазини на центральних вулицях і навіть ринок «Колхозний», провівши загарблене через своє приватне бюро технічної інвентаризації, тобто, собі до кишені.
Хижість Матковського в розкраданні державної та комунальної вартості не знала меж: добру частину парку «Перемога» «Половинка» загріб собі, розділивши між генералами із прокуратури та СБУ, щоби ті забезпечували йому недоторканість. Та сама доля спіткала й частину земель Дендропарку.
ГО «Останній Бастіон» роби запити на інстанції різних рівнів, зокрема й на прокуратуру, але жодної відповіді, чому злочинець Матковський досі не покараний та куди поділися землі парку «Перемоги» та Дендропарку, чиновники, куплені «Половинкою», не надали, адже бояться за власні шкури, бо самі причетні до розкрадання зелених зон і комунальних об’єктів міста.
Купувати ж виборців за крадені гроші «Половинка» не припиняв і надалі. Так, 20 вересня о 15 годині у приміщенні великої зали університету відбувалося святкування 5-річчя студентської ради ПНПУ імені В.Г. Короленка. Присутній на святі кандидат, діючи нібито від фонду, який навіть у своїй назві містить його ім’я - «Фонд Андрія Матковського «Полтавська родина», подарував студентській раді та університету два тенісних столи, які скоро облаштують на спортивному майданчику навчального закладу, членам студентської ради - квитки до популярного нічного клубу «Manhattan», а усім присутнім у залі – сертифікати до кінотеатру «Конкорд Кіно». На звороті сертифікату, який можна обміняти на квиток у кіно з 20 вересня по 30 жовтня 2012 року, надруковане звернення до студентства за підписом самого Андрія Матковського «8 000 робочих місць щороку створюватимуть наші проекти. Випускники полтавських вишів будуть забезпечені роботою».
Така передвиборча агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців. Але Матковському байдуже, чи не вперше купувати людей, а за гроші чи за квитки в кіно, чи за цукор, як-то робить «Совість» Мамай – байдуже.
До слова, усе, що не встиг із комунального балансу міста загарбати Матковський, забрав собі його спадкоємець на посаді – нинішній очільник, «Совість Нації» Олександр Мамай, який на ці гроші збудував свій центр поклоніння пенсіонерів «Совісті», а за сумісництвом, центр роздавання солодкої смерті, зупинку, автобуси, але це, як то кажуть, зовсім інша історія.
Про «Совість» власне й буде наш наступний сюжет. А поки що відео, як «Половинка» продавався між партіями, та як усі його покупці відхрещувалися від такого неякісного товару.