Посилення Анкари перетворює Сирію на арену «ізраїльсько-турецького» протистояння.
15 серпня 2026 року «ізраїльський» телеканал Channel 13 оприлюднив заяву «ізраїльського» журналіста палестинського походження Сулеймана Масваде.
Цей виступ став одним із найпряміших публічних підтверджень намірів Тель-Авіва, який розглядає посилення впливу Туреччини в постасадівській Сирії як стратегічну загрозу.
Сулейман Масваде стверджує, що «Ізраїль» готовий до воєнної агресії заради її нейтралізації, попри те, що Вашингтон не дозволяє Тель-Авіву нападати на Сирію.
Масваде прямо заявив:
«Останніми тижнями «Ізраїль» прямо говорить Вашингтону:«Ми хочемо атакувати Сирію». Дозволу поки немає, але ми продовжуємо намагатися його отримати. Ердоган дедалі сильніше закріплюється в Сирії.
Там потрібно зламати турецький вплив. Ердоган хоче взяти під контроль аеропорти та логістичні склади — і робить це вже за згодою сирійського президента. Тобто цього разу він діє не всупереч волі Дамаска, як раніше».
Ключові причини відмови Вашингтона, за словами журналіста:
Водночас Масваде говорив і про Газу: «Ізраїль» продовжує зберігати контроль та розглядає план залучення Мухаммада Дахлана — палестинського діяча, який живе в ОАЕ та має давні зв’язки з «ізраїльськими» спецслужбами, — до управління «гуманітарною зоною» в Рафаху.
Після падіння режиму Башара Асада наприкінці 2024 року Туреччина стала головним зовнішнім архітектором нової сирійської реальності. Анкара:
Для «Ізраїлю» це означає появу на його північному фланзі не слабкого й роздробленого простору, а відносно консолідованої держави, безпека та військова сфера якої дедалі тісніше пов’язані з Туреччиною — країною, що виступає проти експансіонізму «Ізраїлю» та має одну з найсильніших армій регіону.
Тель-Авів узяв на озброєння тактику цілеспрямованих ударів і каральних нальотів на територію Сирії, намагаючись обмежити турецьку військову присутність — особливо в центральній частині країни та на узбережжі, — а також закріпити постійну окупацію півдня Сирії.
За часів Асада «Ізраїль» міг відносно вільно завдавати ударів, координуючи свої дії з Вашингтоном. Після повалення сирійського лідера США дозволили «Ізраїлю» бомбардувати військові об’єкти Сирії, щоб «вони не дісталися терористам».
Нині ситуація змінилася: турецька присутність легітимізована новим урядом Ахмада аш-Шараа, а Трамп не хоче конфлікту між двома своїми важливими партнерами.
Заяви Масваде відображають реальну динаміку останніх місяців:
Вашингтон явно обрав курс на врегулювання суперечностей між «Ізраїлем» і Туреччиною, а не на автоматичну підтримку будь-яких «ізраїльських» дій у Сирії. Це вже не та свобода дій, яку Тель-Авів мав у 2024-му — на початку 2025 року.
Якщо заяви журналіста відповідають дійсності, то:
У короткостроковій перспективі ймовірність великого «ізраїльського» удару по турецьких активах невисока. У середньостроковій перспективі все залежить від того, наскільки далеко Анкара зайде у військовому закріпленні в Сирії — розміщенні баз, систем ППО та авіації, — як довго Трамп буде готовий стримувати воєнного злочинця Нетаньягу та чи буде Тель-Авів упевнений у підтримці США в разі масштабного нападу на Сирію.
Вашингтон, принаймні поки що, не готовий надати «Ізраїлю» карт-бланш на руйнування турецького проєкту в Сирії. Однак, судячи із заяв журналіста, Тель-Авів активно готується саме до такого сценарію. На думку багатьох експертів, він може стати самогубним для «Ізраїлю», якщо США залишаться осторонь.