Що знайшли археологи у парку вілли Челімонтана в Римі.
Археологічні дослідження у парку вілли Челімонтана в Римі відкрили будівлю імперської доби з мозаїчними підлогами, настінними розписами та мармуровим оздобленням. Знахідка привертає увагу не лише якістю збережених інтер’єрів. Археологи поки не можуть остаточно визначити призначення комплексу: це могла бути аристократична резиденція або частина казарм V когорти римських vigiles — служби, яка відповідала за боротьбу з пожежами та нічний порядок у місті.
Споруду виявили під час робіт з укріплення історичної підпірної стіни вілли Челімонтана на Целійському пагорбі. Проєкт здійснює Спеціальна археологічна суперінтенденція Рима за кошти Національного плану відновлення та стійкості Італії. Згодом, звичайні консерваційні роботи поступово перетворилися на повноцінні археологічні розкопки.
Наразі досліджено вісім приміщень: п’ять розкрито повністю, ще три збереглися частково. Будівлю звели у II столітті, а в наступному столітті суттєво перебудували, змінивши планування окремих частин. Комплекс продовжував існувати до пізньоантичного часу і, за попередніми висновками, був залишений у V–VI століттях.
Найкраще збереглася підлога найбільшого приміщення. Її прикрашає геометрична мозаїка з центральною композицією на морську тему: навколо великого кратера — посудини для змішування вина з водою — зображено дельфіна, рибу, омара та краба. В іншій частині споруди виявили фрагменти давнішої мозаїчної підлоги, ймовірно періоду правління римської династії Антонінів, з рослинним орнаментом, викладеним чорними й білими кубиками.
Збереглися також великі частини обваленої розписаної стелі. Її композиція складалася з червоних і синіх кіл, обрамлених білими ліпленими деталями. Численні фрагменти білого та кольорового мармуру належали до підлогового й настінного оздоблення в техніці opus sectile, коли декоративні композиції складали з вирізаних кам’яних пластин. Сукупність цих знахідок свідчить про значні кошти, витрачені на облаштування приміщень.
Власне високий рівень оздоблення, став одним із головних аргументів на користь першої версії: археологи могли відкрити частину заможної міської резиденції — domus. Целійський пагорб у Римі був не лише територією громадських і військових споруд. Тут розташовувалися й будинки представників міської верхівки, тому поява ще однієї аристократичної садиби цілком відповідала б історичній топографії району.
Утім, місце відкриття змушує розглядати й інше пояснення. Неподалік містилися казарми V когорти vigiles. Ця служба не була пожежною охороною в сучасному розумінні. Її підрозділи патрулювали вулиці вночі, стежили за дотриманням порядку, запобігали займанням і брали участь у гасінні пожеж. Для міста з густою забудовою, значну частину якої становили багатоярусні житлові будинки, така служба мала особливе значення.
Присутність V когорти на Целії була відома й раніше. У цьому районі знаходили бази статуй із переліками її членів, залишки однотипних приміщень, які могли слугувати житлом особового складу, та велику цистерну. Вона отримувала воду з Целімонтанського акведука і могла забезпечувати нею вози, які використовували під час гасіння пожеж. Розташування комплексу між давніми міськими шляхами також давало змогу швидко діставатися районів, що перебували під наглядом когорти.
Додатковим аргументом стала сама мозаїка з кратером і морськими тваринами. Подібні декоративні мотиви відомі в казармах нічної варти в Остії — портовому місті приблизно за 30 кілометрів від Рима. Там вони прикрашали приміщення, пов’язані зі спільним життям вартових. Проте ця аналогія ще не доводить, що відкрита споруда мала саме військово-службове призначення: близькі сюжети могли використовуватися і в приватних інтер’єрах.
Не виключено, що будівля могла бути частиною значно більшого комплексу казарм, але виконувати не суто житлову чи господарську функцію. Добре оздоблені приміщення могли належати командирові когорти, використовуватися для офіційних зібрань або входити до статусної частини комплексу. У такому разі мозаїки й мармурове облицювання не суперечили б його службовому призначенню.
Якщо зв’язок споруди з V когортою підтвердиться, доведеться переглянути уявлення про розміри її казарм. Імовірно, вони займали значно більшу частину Целійського пагорбу, ніж вважалося раніше, і включали житлові приміщення, службові споруди, цистерни та інші будівлі.
Поки що археологи наголошують: остаточна відповідь потребує докладного аналізу конструкцій, стратиграфії та всього комплексу знахідок. Тому значення відкриття полягає не стільки в окремих ефектних мозаїках, скільки в можливості точніше відтворити організацію міської забудови цієї частини імперського Риму.