Як колишній «регіонал» Лелюк зберіг контроль над критичною інфраструктурою України.
Олексій Лелюк — колишній народний депутат чотирьох скликань, член Партії регіонів, довірена особа Віктора Януковича та голова Держрезерву за його президентства. Після Революції Гідності він начебто пішов з політики, проте залишається власником 68,5% акцій одного з найбільших облгазів України - АТ «Полтавагаз», і людиною, яка намагається впливати на ситуацію в регіоні. Чому держава, яка конфіскувала активи Фірташа, досі не торкнулася бізнесу колишнього «регіонала»? Розслідування з’ясовує, як колишній олігарх з оточення Януковича зберіг контроль над критичною інфраструктурою країни в умовах повномасштабної війни.
Як Лелюк зійшов на політичний Олімп
Олексій Володимирович Лелюк народився 30 листопада 1969 року в Харкові. За освітою — інженер-механік МДТУ імені Баумана (Москва, 1992) та юрист Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (2001). Бізнес-шлях розпочався з МП «Егіда» в Харкові, згодом — ТОВ «Цитрон» та Харківського заводу харчових кислот.
Політична кар’єра Лелюка стрімко пішла вгору після приходу до влади Партії регіонів.
Він був народним депутатом IV, V, VI та VII скликань, очолював Полтавський обласний осередок Партії регіонів з 2003 року. Саме в 2003 році Лелюк потрапив у правління ВАТ «Полтавагаз». Керував компанію майже 2 роки.
Пізніше став довіреною особою Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року. У грудні 2010 року — вже за президентства Януковича — Лелюка призначено головою Державного агентства резерву України. За даними розслідування «Корупціонер в Україні», на цю посаду він потрапив за квотою Андрія Клюєва — одного з найближчих соратників тодішнього президента. Саме Клюєв представляв Лелюка колективу Держрезерву.
У Полтаві Лелюка знають під прізвиськом «Дядьо з Відня» — епітет запустив экс-нардеп Сергій Каплін. Після Революції Гідності політичною діяльностю Лелюк не займався, не брав участі у виборах до Верховної Ради. Проте його бізнес-імперія збереглася.
Ключовий актив родини — АТ «Полтавагаз». Структура власності: Олексій Лелюк — 42,51% акцій, його батько Володимир Олександрович — 26,01%, НАК «Нафтогаз України» — 25%, решта — дрібні акціонери. Формально родина Лелюків контролює 68,52% компанії. Серед пов’язаних активів — ТОВ «Полтавагаз збут», ТОВ «Полтавагаз-постачання», ПрАТ «Полтавапропангаз», ТРО «Контакт» (медіа), ІА «Енерголайф».
Отримання контролю над «Полтавагазом»
Найбільш показовим періодом у біографії Олексія Лелюка є його керівництво Державним агентством резерву з грудня 2010 по листопад 2012 року. Саме за цей час відбулася ключова подія, яка закріпила контроль родини Лелюків над «Полтавагазом».
За публікацією bagnet.org, щойно Лелюк очолив Держкомрезерв, Фонд державного майна виставив на продаж 26% акцій «Полтавагазу», цей пакет «очікувано» придбала родичка Лелюка. Ця операція довела родинний пакет акцій до 68,5%, що забезпечило повний контроль над компанією.
Тобто Лелюк, будучи державним чиновником, використав свою посаду для збільшення власного контролю над стратегічним підприємством. Втім, це не єдиний бенефіт, який отримав Лелюк на державній службі.
За час його керівництва Держрезервом «Полтавагаз» виграла державних тендерів на 167 млн грн. Тобто керівник Держрезерву, який мав би дбати про державні інтереси, водночас був бенефіціаром компанії-постачальника, яка отримувала державні контракти.
Журналісти «Наших грошей» фіксували непрозорі держзакупівлі із завищенням цін на 20-40%, тендери з одним учасником та схеми продажу з держрезерву зі знижками «в розмірі націнки». Збитки державі оцінювали в мільярди гривень.
Історій з маніпуляціями на тендерах у той період було багато. Розслідування Bihus.Info 2015 року зафіксувало зникнення 8700 тонн зерна з ДП «Златодар» — системи Держрезерву. Лелюк призначив туди керівника з оточення «регіоналів».
Крадіжка пільгового газу в «Нафтогазу»
Щодо «Полтавагазу» триває кримінальне провадження відносно крадіжок природного газу в особливо великих розмірах. Зокрема, компанію звинуватили в перепродажу газу, придбаного в «Нафтогазу» для населення за пільговою ціною (7,96 грн/м³), промисловим споживачам за готівку по іншій ціні (13,6-19,2 грн/м³ у 2024 році).
Що найбільш цинічно - крадіжки «пільгового» газу і заробіток на державі відбувалися з початку повномасштабного вторгнення і до вересня 2024 року, коли пов’язана з Лелюком збутова компанія ТОВ «Полтавагаз збут» (100% акціонером є АТ «Полтавагаз») була остаточно позбавлена можливості постачати газ населенню. Всіх споживачів було автоматично переведено на постачання до державного «Нафтогазу».
Кримінальне провадження відносно цих крадіжок почалося на початку 2025 року. У січні 2025 року в приміщеннях «Полтавагазу» відбулися обшуки. Правоохоронці тоді вилучили сотні документів: журнали, акти відновлення газопостачання, рахунки, договори, телефони. Кримінальне провадження відкрито за ч. 4 ст. 191 ККУ (привласнення майна в особливо великих розмірах) — санкція передбачає до 8 років позбавлення волі.
Найближчим часом очікується, що основні фігуранти в цій справі отримають підозри. Один з ключових підозрюваних – директор «Полтавагазу» Сергій Погрібняк. Близька до родини Лелюків людина.
Що цікаво, Лелюк і Ко не просто перепродавали пільговий газ, обкрадаючи державу, а й ще систематично багато років поспіль не розраховувалися за газ з «Нафтогазом». Сумарна прострочена заборгованість «Полтавагазу» перед «Нафтогазом» становить 973,7 млн грн. Цей борг підтверджений рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.04.2021 р.
Нові-старі схеми крадіжки газу на ВТВ
Поки правоохоронці розслідують одні масштабні розкрадання, Лелюк вже будує нові схеми. Цього разу він налагодив схему крадіжки газу не в «Нафтогазу», а в його дочірньої компанії «Укргазвидобування».
Класичний механізм – через ВТВ, тобто газ на покриття втрат у мережах. Це давня схема, через яку облгази роками крали ресурс для перепродажу на ринку.
За інформацією з внутрішніх джерел в компанії, існує змова між працівниками «Укргазвидобування» та «Полтавагазу», яка дозволяє останньому продовжувати систематично обкрадати державну компанію.
Попередні оцінки шокують: працівники облгазу вкрали понад 50 мільйонів кубів газу під виглядом ВТВ. Збиток, завданий державі, оцінюється за поточними цінами в понад 1 300 млн грн.
Про що мовчать СБУ і НКРЕКП
Днями НКРЕКП терміново ухвалила рішення про проведення позапланових перевірок 11 облгазів, серед яких опинилася і «Полтавагаз». Приводом для перевірки став запит СБУ щодо можливого заподіяння шкоди інтересам держави з боку облгазів.
За інформацією СБУ, 11 облгазів свідомо завищували обсяги споживання газу населенням при внесенні даних до інформаційної платформи Оператора ГТС. Зокрема, зафіксовано багато випадків незрозумілих стрибків обсягів споживання по певних споживачах, суттєвих відхилень від середньостатистичних показників, а також багаторазового коригування даних. Саме ці обставини стануть предметом нового розслідування.
Через ці маніпуляції найбільш страждає державний «Нафтогаз», який постачає газ населенню. Через розбіжності між показниками на лічильнику і тими обсягами, які облгази внесли на платформу Оператора ГТС і які пішли в платіжку «Нафтогазу», населення не хоче платити за газ, зростають обсяги боргів перед «Нафтогазом».
Місцеві видання не раз згадували в своїх публікаціях про випадки скарг з боку побутових споживачів на незаконне відключення їх від газопостачання співробітниками «Полтавагазу». Зараз у фокусі полтавських медіа новий схематоз – газопостачальна компанія олігарха Лелюка «Полтавагаз збут» розсилає полтавцям, які навіть ніколи не були її клієнтами, претензії про фіктивні борги.
Чому споживачі на Полтавщині платять удвічі більше
Завдяки тісним зв’язкам Лелюка в НКРЕКП «Полтавагаз» уже вдруге пролобіювала підвищення тарифу на розподіл. При цьому під час воєнного стану для більшості облгазів перегляд тарифів взагалі було заморожено.
Динаміка тарифу на розподіл по Полтавщині вражає. Ще минулого року споживачі області платили облгазу 2,11 грн за кубометр за послугу розподілу газу. З 1 січня 2026 року ціна зросла до 3,16 грн за кубометр. А з 1 квітня 2026 року – подорожчала ще до 3,83 грн за кубометр.
Для порівняння – середньозважений тариф на послугу розподілу газу по Україні становить 2,3 грн за кубометр з ПДВ. Тобто споживачі Полтавщини платять майже вдвічі більше за середньоукраїнський показник.
Це класична схема: монополіст, який контролює інфраструктуру, через лобістів у регуляторі вибиває собі надприбутки за рахунок простих споживачів. При цьому ці надприбутки точно не йдуть на розвиток мереж — про що свідчить критичний фінансовий стан компанії.
Куди ж зникають гроші?
Тимчасове управління в «Полтавагазі»?
Через таке управління «Полтавагаз» доведена вже майже до критичного стану. У НКРЕКП розглядають можливість введення тимчасового управителя в компанію задля запобігання її банкрутства.
Цифри промовисті. Поточна кредиторська заборгованість облгазу становить 1 888 млн грн — майже вдвічі перевищує його річний дохід (910 млн грн). Дебіторська заборгованість за товари — 18 млн грн, тоді як кредиторська за товари — 1 710 млн грн. Переважно ця величезна заборгованість сформована перед «Нафтогазом», з яким облгаз систематично не розраховується. Лише в 2025 році борг зріс додатково на 176 млн грн.
Парадокс у тому, що споживачі розраховуються з компанією вчасно. Гроші надходять, але компанія «майже нікому не платить». Куди діваються кошти — питання, на яке має відповісти слідство. Фінансовий аналіз вказує на систематичний вивід активів: компанія збирає гроші за газ, але не розраховується з постачальниками та накопичує борги.
Нерухомість у Москві та підозри в співпраці з рф
Попри те, що Лелюк формально не веде публічної політичної діяльності, його дії викликають серйозні запитання. Найбільш непокоїть те що, за даними наших джерел в правоохоронних органах, Лелюк має російський паспорт і придбав вже декілька об’єктів нерухомості у Москві.
Зокрема, нещодавно він придбав квартиру в преміальному житловому комплексі LUZHNIKI COLLECTION, перша черга якого буде введена в експлуатацію наприкінці 2026 року. Літає до Москви Лелюк через Дубай – для маскування своїх пересувань.
На цьому тлі особливо дивним виглядає той факт, що Лелюк досі залишається власником «Полтавагазу», який є частиною критичної інфраструктури України.
Запитання без відповідей
Ситуація не нова – колишній «регіонал», який формально пішов з політики, зберіг контроль над критичною інфраструктурою України в умовах повномасштабної війни. При цьому його компанія перебуває під кримінальним провадженням за масштабні розкрадання газу, ця ж компанія продовжує красти газ у державних компаній на мільярди гривень, він сам підозрюється у співпраці з рф та має нерухомість у Москві.
Що цікаво, на початку повномасштабної війни держава націоналізувала облгази олігарха Дмитра Фірташа, незважаючи на відсутність прямих доказів його власності. В той же час Олексій Лелюк зміг зберегти свої активи від такої «лагідної» націоналізації.
Дуже багато питань, які залишаються без відповіді. Ну а поки «Дядьо з Відня» продовжує заробляти на українських споживачах — навіть якщо частину цих грошей він інвестує в нерухомість… у Москві.
Джерело: Антикор