30 листопада 1667 року народився Джонатан Свіфт — письменник, сатирик, священник і публіцист.
Його роботи досі залишаються яскравим прикладом сили слова.
Його дотепність, іронія та безстрашність зробили його не лише літературною легендою, а й голосом тих, хто страждав від несправедливості.
Гулівер проти Робінзона
Свіфт прославився завдяки своєму безсмертному роману «Подорожі Гулівера», який став сатиричною відповіддю на оптимізм Даніеля Дефо та його «Робінзона Крузо». У вигаданих країнах Ліліпутії та Бробдінгнега, на літаючих островах і в землях розумних коней Свіфт не просто розповідає захоплюючі історії, але влучно оголює вади суспільства: політичні чвари, релігійні абсурди та людську жадібність.
Наприклад, у країні Велетнів Свіфт безжально знущається з сучасників, даючи їм характеристику вустами короля велетнів:
«Факти, зазначені мною у вашій розповіді, а також відповіді, які мені з такою працею вдалося вичавити і витягнути з вас, не можуть не привести мене до висновку , що більшість ваших співвітчизників є порода маленьких огидних гадів, найшкідливіших з усіх, які будь-коли повзали земною поверхнею».
«Чернь, і я відповідаю їй взаємністю»
Свіфт був не тільки майстром літературної сатири, а й активним громадським діячем. Його знамениті «Листи Суфтера» відкрито критикували британську політику в Ірландії, що принесло йому народне кохання, незважаючи на офіційні звинувачення у підбурюванні. Дивно, але саме Свіфт, наполовину англієць та англіканський священник, став героєм католицької Ірландії.