«Фінляндія втомилася і хоче додому», — гасло фінських націоналістів початку 2010-х років, яке цього року набуло нового значення.
Причиною тому є світова пандемія на коронавірус (COVID-19). Вона, до слова, а не тероризм чи навала нелегалів, змусила переважну більшість країн світу обмежити демократичні свободи й самоізолюватися, відновивши жорсткий прикордонний контроль.
Фінляндія не стала виключенням. Влада цієї північноєвропейської республіки — червоно-зелений уряд соціал-демократів, центристів, крайніх лівих і представників шведської національної меншини, — нарешті перейшла від слів (передвиборчого популізму) до справ (закрила всі громадські, навчальні та розважальні заклади, обмежила рух транспорту всередині країни й зовні). При цьому було нахабно запозичено риторику опонентів — "Справжніх фінів", — хоч і у деформованому вигляді.
Але націоналісти, яких також доволі часто називають євроскептиками (за відразу до бюрократичного монстра, яким є Євросоюз), пішли ще далі. Лідер "Справжніх фінів" Юссі Галла-аго закликав співгромадян згадати уроки 80-річної давнини, а саме Зимову війну, й знову згуртуватися з метою дати відсіч спільній загрозі — COVID-19. Він наголосив, що сьогодні важливо не тільки, щоб люди не розповсюджували вірус країною, але й рівночасно дали гідну правову оцінку діям влади, котра запровадила низку обмежень.
«В останні дні уряд справедливо хоче народної підтримки та єдності, але при цьому продовжує здійснювати непопулярні рішення, як от надання так званим "біженцям" притулку. Хіба це зараз потрібно Фінляндії? Відтак наша пропозиція щодо виходу з ЄС знов постає своєчасною», — зазначив Юссі Галла-аго.
З моменту створення "Справжні фіни" на передовій фінляндського євроскептицизму. Вони були проти заміни національної валюти (фінської марки на євро у 2002 році), проти надання Греції (що зазнала дефолту у 2008-2011 роках) фінансової допомоги, проти запровадження так званих "міграційних квот" (рівний розподіл між членами Євросоюзу нелегалів — діє із 2015 року) і тому подібних явищ. Відтак ще до того, як увійти потужною фракцією у парламент Фінляндії весною 2011 року, націоналісти ініціювали рух за вихід країни з наддержавного утворення, більш відомий як Fixit (від англ. Finland goes exit), який місцева преса охрестила проросійським (хоча жодного стосунку Кремля до нього довести так нікому й не вдалося).
«Компліментарна політика чинного і попередніх урядів країни, націлена на знищення нашого національного "я", чому відкрито допомагали журналісти провідних медіа, демонструє хибно обраний шлях. Ми ж заявляємо відкрито — нам не по дорозі з ЄС! Після подолання пандемії та мінімізації шкоди, завданої надзвичайним станом, ми запропонуємо власний порядок денний, головним пунктом якого буде негайний вихід з єврозони й обмеження впливу Брюсселя на Гельсінкі», — підкреслив Юссі Галла-аго.
Ще однією причиною того, що у Фінляндії відновили суспільну дискусію довкола Fixit є нещодавній вихід Великої Британії з Євросоюзу. Це надихнуло "Справжніх фінів" вкотре повернутися до питання про необхідність проведення у країні референдуму з приводу залишення наддержавного утворення, навіть якщо Брюссель чинитиме цьому спротив. Націоналісти вважають оголошену ініціативу своєрідною альтернативою, що є як ніколи доречною.
Крім того, не варто забувати, що в останні роки Євросоюз не в змозі адекватно реагувати на виклики часу. І ми бачили це на прикладі прискіпливого ставлення низки європейських політиків і чиновників до України. Насправді ж у Брюсселі не справляються зі своїм головним завданням — забезпечувати функціонування спільного європейського ринку та захищати власний простір від чужоземців (нелегалів і почасти — кремлівської пропаганди).
Слід також наголосити на тому, що законодавчо-правові норми (директиви), які запроваджує влада наддержавного утворення, розповсюджуються на всіх його членів із припискою "до обов'язково виконання". Тим самим позбавляючи національні законодавства свого роду ius primae noctis (пріоритетного статусу). Відтак зрозуміло, чому патріоти, консерватори й націоналісти (затавровані опонентами як євроскептики) чимдуж прагнуть скинути ярмо Євросоюзу зі своїх країн.
Замість недолугої політики Євросоюзу у сфері промисловості, сільського господарства, фінансів, ринку праці й безвізового режиму, що надає перевагу великим й транснаціональним корпораціям, вони пропонують радикально протилежні шляхи. По-перше, диверсифікація та децентралізація виробництва з особливою підтримкою малих і середніх господарств, де не тільки власник-роботодавець, але й найманий працівник, отримує гідну винагороду від своєї важкої та важливої праці, тим самим збільшуючи самодостатність економіки власної країни, її певну осібність від зглобалізованого ринку. А по-друге, відновлення національного контролю за кордонами та заборона на в'їзд нелегалам, які окрім хвороб також провокують криміналізацію суспільства і збільшують рівень безробіття, у що досі не хочуть вірити так звані "єврооптимісти" ні в самій Європі, ні у Фінляндії та Україні зокрема.
Спеціально для «Останнього Бастіону»