Ідейний лівак із Портуґалії товариш Антоніу Ґутерриш відпрацьовує російську і китайську зарплатню, бо ці режими йому світоглядно ближчі.
Тимчасовому очільнику Організації Об'єднаних Націй дуже хочеться бути хорошим для всіх (і для бідних країн, і для відвертих диктатур), адже тоді втілюється у життя його неомарксистська логіка.
На цьому, посилаючи на недавню активність Ґутерриша, наполягає вітчизняний політолог і громадський діяч Сергій Таран, передає інформаційна агенція "Останній Бастіон".
Генсек провів таємні перемовини з міністром закордонних справ держави-агресорки Сєргєєм Лавровим, під час яких РФ вдалося змусити ООН погодитися на кремлівські вимоги: часткове зняття санкцій в обмін на поновлення зернової угоди.
«Фактично, в ООН просто забули для чого створювалася їхня організація, – а саме, що вона створювалася для посилення безпеки у світі. Створення ООН у 1945 році було реакцією на жахи Другої світової війни та на недолугу політику Ліги Націй – попередника ООН, – яка не змогла ні попередити, ні зупинити Другу світову війну.
Саме міжнародна безпека завжди була головною метою діяльності ООН. Але її нинішній головний бюрократ вирішив, що він може займатися всім – у тому числі зерном для бідних країн. При цьому – йти на поступки диктатору, який порушує ту саму міжнародну безпеку, заради якої й створювалася організація! Бо дуже вже хочеться бути хорошим для всіх, – і для численних бідних країн, і для відвертих диктаторів, які лякають світ ядерною катастрофою.
Хоча головний орган ООН, нагадаю, називається Рада безпеки ООН, а не Рада зерна ООН. Організації Об'єднаних Націй давно потрібна реформа, у першу чергу, – зміна тієї самої Ради Безпеки ООН, в якій Росію треба позбавити право вето. Саме на це має спрямовуватися зусилля й оонівських бюрократів, і української дипломатії, і Заходу, і глобального Півдня. Якщо, звісно, всі вони щиро прагнуть зробити світ безпечнішим», – слушно наголосив Сергій Таран.
Також медіаагенція "Останній Бастіон" закликає читачів пам'ятати про те, як уряд США хоче реформувати Радбез ООН, пропонуючи збільшити кількість постійних членів, але без права вето.