Руйнація Каховської ГЕС – друга після аварії на Чорнобильській АЕС масштабна техногенна катастрофа в Україні. І знову спричинена Росією.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень. Увага! Присутня ненормативна лексика).
Українці закономірно обурювались цинізму ООН, чий офіційний "Twitter"-сторінці через 4 години після підриву окупантами Каховської ГЕС гордо нагадав про "День языка" окупантів і презентував російськомовну версію новинної стрічки про «іскорєнєніє ніщєти і обєспєчєнію тоґо, чтоби всє люді жилі в мірє і процвєтаніі».
(Цим піддали небезпеці сотні тисяч людей, позбавили сотні тисяч людей питної води й піддали їх епідемічній небезпеці, знищили домівки, знищили поля, вбили рибу, завдали тільки прямих збитків на $1 мільярд!).
Але по факту, щó "непридатній" (саме так, useless) ООН до наших проблем і нашої війни (крім 4 мільйона тонн зернових, що їх минулоріч зібрали з підтоплених нині окупантом теренів) і до прямих збитків на мільярд і непрямих ще на кілька мільярдів?
Ми від них нічого й не очікували толкового; так, аж такого цинізму, як демонстрація радості й гордості від своєї орієнтованості на Росію, теж не очікували, – але то таке.
Зрештою, Україна – не перша в новітній історії Європи країна, зруйнована війною, і ми не перші потребуємо практично тотальної відбудови, нічого.
Навіть Німеччина якось впоралася, бо ще з 1943-го промисловці почали розробляти стратегію і конкретні плани відбудови на всі випадки.
А у нас прямо зараз, як це не прикро, нема ні фахових дискусій, ні хоч приблизних проєктів загальної і галузевих стратегій, тоібто, по суті, нікого і нічого.
На жаль, не в останню чергу через те, що значна кількість толкових фахівців на фронті або загинули; от прямо зараз у мережі вже точиться хаотична публічна дискусія щодо Каховської ГЕС: відновлювати, не відновлювати, заміняти і чим, а що робити з залежними галузями і підприємствами...
Бо знищення ГЕС – це зневоднення десь 10 000 га земель на Правобережжі й у кілька разів більше на окупованій лівобережній частині Херсонщини (котра теж так чи інакше буде звільнена).
А це зупинена 31 система зрошення на Дніпровщині, Херсонщини, Запоріжжі та збитки у 4 мільрда рибної галузі й ще 6,5 мільярда збитків від загиберлі інших біоресурсів.
Це необхідність термінової побудови водогонів, би замінити людям зниклу питну воду, а також мільярдні потреби на детоксикацію теренів (коли 70-річні токсичні донні відкладення висохнуть, і вітер почне розганяти пил з важкими металами і бозна-чим ще).
Це необхідність компенсувати й заново врівноважити енергогенеруючу систему, але ж обговорюють це громадяни, а не влада, котра і несе, власне, відповідальність...
Може, взагалі взяти курс на тотальну заміну базового економічного профілю України – різко скоротити аграрний чи конкретно зерновий складник, якщо вже отак сталось, що півмільйона оброблюваних гектарів знищено на додачу до тих, що заміновані окупантом.
Але нема жодних ознак, що хтось десь зараз сидить і розписує ризики та шляхи їх подолання, майбутню економічну організацію країни.
Взагалі, якщо чесно, складається враження, що у теперішньої влади склалась поки єдина наявна картинка повоєнного майбутнього: це перемога, салют – і пан Гетманцев із корєшами радісно купаються в грошах, котрі щедро підсипають союзники.