Міф про штучний інтелект у військових технологіях України.
Постійно чую про штучний інтелект.
У нас штучний інтелект — у дронах (особливо багато його в розпіарених дронах-перехоплювачах), у штабах і міністерствах, особливо — в Генштабі та Міністерстві оборони, у Верховній Раді і, звичайно ж, в Офісі президента.
Штучний інтелект керує дронами, ділить бюджетні гроші, складає рейтинги, командує армією і пише тексти виступів верховному головнокомандувачу. Тому, власне кажучи, у нас така дупа.
Не беруся заперечувати наявність штучного інтелекту у високих коридорах влади — бо хтось же керує цією нещасною країною? — але з усією відповідальністю хочу заявити: у дронах немає ніякого штучного інтелекту.
Кажу це як інженер, конструктор дронів, електронник і програміст, який ще 30–40 років тому займався кібернетикою (так тоді називався штучний інтелект), а зараз займається тим самим — уже на війні.
Звичайно, штучний інтелект нині в моді: ним можна пояснити все на світі і виправдати крадіжку бюджетних грошей у будь-яких непристойних розмірах.
Штучний інтелект для чиновників набагато корисніший за «Велике будівництво» і навіть вигідніший за закупівлю снарядів у неіснуючих виробників та будівництво нікому не потрібних укріплень у чистому полі.
Штучний інтелект за прибутковістю може конкурувати хіба що із закупівлею ФПВ-дронів (у тому числі дронів-перехоплювачів) у власних фірм.
Усе дуже просто — беріть ручку, папір і записуйте: ви заявляєте, що поставили на свій дрон штучний інтелект — і можете збільшувати вартість удесятеро; ваш «штучний інтелект» запрошує вас на телебачення і радіо, де ви з його допомогою легко робите собі особистий промоушен і готуєтеся стати міністром або депутатом;
ну і головне — якщо ваші дрони не літають і нікуди не потрапляють, то в усьому знову винен «штучний інтелект», а не ви. Зручно з усіх боків.
Тепер — без сарказму.
Головка самонаведення зенітної ракети — це не штучний інтелект; машинний зір дрона — це не штучний інтелект; американські модулі захоплення (утримання) цілі — це не штучний інтелект;
модулі розпізнавання образів, які можуть впізнати ціль на полі бою, — це не штучний інтелект; навігаційні системи для дронів, що працюють без GPS, — це не штучний інтелект.
Зовсім ні. Це давно відомі технології: ще 30–40 років тому масово застосовувалися і комп’ютерний зір, і розпізнавання образів, і захоплення цілі.
Жоден дрон, жодна крилата або балістична ракета не має «штучного інтелекту» більше, ніж звичайний смартфон, посудомийна машина або робот-пилосос.
Усе інше — дешевий піар, надування щік, навішування локшини на вуха, промивання мізків і завищення ціни.
Справжнього штучного інтелекту сьогодні немає ні на одному дроні у світі, ні на жодній ракеті — навіть космічній.
Вас обманюють. За ваші ж гроші.