Коли пропаганда сильніша за правду: історія одного легендарного кадру.
Знімок, завдяки якому фотокореспондент із Донецька Євген Халдей увійшов в історію, — або наочна ілюстрація того, як працює пропаганда.
Кадр високохудожній і на 100% постановочний: «Простий радянський солдат встановлює червоний прапор над поваленим Рейхстагом».
На той момент Рейхстаг був сильно пошкоджений бомбардуваннями союзників, і від його первісного вигляду мало що залишилося. Проте пропаганда вимагала символічного кадру.
Перемога дісталася надто дорогою ціною, і народ потрібно було годувати пафосом. Романтизація війни — святе для будь-якого тоталітарного режиму.
На стіни піднімалася спеціальна група, попередньо простукуючи конструкції, щоб не впасти разом з уламками колишньої німецької величі.
Прапор встановлював солдат, але, щоб він не впав, утримуючи нестійке положення, його підтримував офіцер.
Було зроблено щонайменше 4–6 постановочних кадрів з різних ракурсів, з яких згодом обрали найвдаліший.
Після того як фотографію затвердили на спеціальній комісії, звернули увагу на деталь, звичну для очевидців і тому спочатку непомічену: на кожній руці радянського офіцера було по кілька німецьких годинників. Спалахнув скандал.
Один із годинників поспіхом заретушували. На виставці у Відні можна побачити різні варіанти цього фото — як із ретушшю, так і без неї.
Австрійці, які пережили радянську окупацію Відня, розповідали, що на руках багатьох радянських солдатів було по кілька годинників. За їхніми словами, військові заходили до будинків віденців і вимагали: «Uhr! Uhr! Schnell!» («Годинник! Годинник! Швидко!»).
Звісно, це вважалося «трофеями війни». Але звичайним людям у СРСР про таке знати було не потрібно. Навіть коли батьки й діди поверталися з Німеччини з різними речами, мало хто замислювався над їхнім походженням.
Моралі та висновків не буде. Окрім очевидної думки: на війні не буває білих і пухнастих. Романтизувати війну — злочин.