Немає більш паскудного крадія ніж той, що обкрадає дітей, немає більш аморального корупціонера, ніж корупціонер у шкурі борця із корупцією.
У червні 2026 року тодішній міністр оборони Михайло Федоров на кожному розі розповідаючи, як він бореться з корупцією. Мовляв, на кожній нараді попереджав підлеглих, що «особисто зробить все, щоб ви сіли і не вийшли». Але при цьому ексміністр забував додати, що на той час Головне слідче управління Національної поліції вже другий рік розслідувало кримінальне провадження за фактом розкрадання в Міністерстві цифрової трансформації благодійних внесків, що мали були витрачені на користь Сил Оборони, у еквіваленті 42 млн. дол. США.
При цьому розкрадання трапилось саме тоді, коли Мінцифри очолював пан Федоров, саме в проєкті, який Федоров публічно особисто просував, і жодна людина досі не сіла.
У спеціалізованих публікаціях навколо проблематики антикорупційної політики існує поняття «rhetorical deflection» (також див. «rhetorical compliance») – риторичне відведення уваги, коли з метою маскування корупційної діяльності суб’єкт владних повноважень вдається до запуску гучних PR-кампаній або стратегій за одночасного фактичного згортання конкуренції та антикорупційних (compliance) механізмів на практиці.
Як приклад – схвалення Кабінетом Міністрів України «Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026–2030 роки» , яка була публічно підтримана міністром оборони Федоровим у червні 2026 року. До цього таку саму Стратегію на період 2023-2025 Кабмін ухвалював у 2023 році, що не завадило все тому ж Федорову весь час, коли він перебував на державних посадах, мовчати та публічно не згадувати корупційні історії, що траплялися у очолюваних ним відомствах за його власною участю.
Тож допоможімо колишньому міністру згадати одну з таких історій та виконати бодай частково завдання Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, за яку голосував на засіданнях Кабміну сам Михайло Федоров.
Отже за даними ухвал, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, з 25 січня 2025 року слідчими Головного слідчого управління Нацполіції здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025000000000407 за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах). Як встановило слідство, на веб-сайті Міністерства цифрової трансформації України були розміщенні посилання на криптовалютні гаманці для збору коштів на потреби ЗСУ, однак вказані криповалютні гаманці були відкриті біржею «KUNA» і саме біржа, а не Міністерство, була розпорядником коштів, що надходили на вказані гаманці.
Криптофонд мав адресу на сайті Мінцифри. Потім для нього створили новий сайт aid-for-ukraine.io, а посилання за старою адресою тепер перекидає на офіційний сайт збору пожертв для України United24.
Орієнтовна сума, яка надійшла на вказані криптовалютні гаманці становить в еквіваленті понад 42 млн. доларів США. У ході досудового розслідування було встановлено, що пожертви у вигляді криптоактивів з одного гаманця одразу перекидалися на другий, транзитний гаманець, а з нього понад 100 біткоїнів (понад 10 млн. доларів з коштів, що мали були спрямовані на допомогу Українській армії) у подальшому були переказані на криптогаманець приватної особи – громадянина України – на біржі «WhiteBit».
За даними податкових органів, вказана фізична особа за період 2021-2024 отримала загальний офіційний дохід 37 416 грн. Водночас аналізом руху коштів по банківських рахунках цієї особи встановлено, що лише по одному рахунку за фільтром «отримувач коштів» сума надходжень склала понад 6 млн. грн. У призначенні вхідних/вихідних платежів встановлена відсутність відмітки щодо волонтерської діяльність, натомість наявні відомості щодо купівлі брендових речей, подорожей до інших раїн, транзакції Р2P тощо.
Відповідно до листа криптобіржі Whitebit, зазначений вище гаманець належить громадянці України, до гаманця прикріплена банківська карта (до речі, карта, згідно з відповіддю Monobank, належить третій особі). Викладені факти дають обґрунтовані підстави вважати, що зазначений гаманець може використовуватися невідомими особами для введення в оману осіб, які відправляють благодійну допомогу на адресу України та Збройних сил України, а також для привласнення отриманої допомоги тощо.
Тобто слідством по справі було встановлено, що левова частина (в еквіваленті на той час понад 10 млн доларів США) з 42 млн доларів волонтерських коштів, що були зібрані за посиланням з особистої сторінки міністра Михайла Федорова на офіційний домен Мінцифри, були виведені на криптогаманець фізичної особи – класичного фунта (бомжа) без офіційних доходів – на іншу крипто біржу і в подальшому переведені в готівку через банківські карти третіх осіб.
Яким чином оточення міністра Федорова вивило в кеш решту 32 млн доларів волонтерських коштів – за даними ухвал невідомо. Можливо, слідство це питання досліджувало, а, можливо, і ні, особливо у випадку якщо ці активи утекли безпосередньо в кишеню колишнього міністра.
Цікавим є також той факт, що, досліджуючи сторінки цього Федоровського проєкту Aid For Ukraine, зокрема в мережі X, ми знайшли посилання на ту саму сторінку для донатів «Donate $SOL at nation.io/dao/ukraine», яка зараз не працює, але за даними Wayback Machine у 2022-2023 роках активно збирала донати на відповідний криптогаманець і була розроблена та контролювалася CEO компанії Everstake Сергійом Васильчуком.
Прямий зв’язок Васильчука, який має перспективу отримання підозри в розкраданні, з на той час міністром Мінцифри Федоровим, не приховує і сам колишній міністр, оскільки в своєму пості з рекламою проєкту вказує, що Мінцифра запустило проєкт разом з компанією Everstake.
Особливо цинічним виглядає просування в медіа інформації про те, що «Everstake пожертвувала армії $10 мільйонів у криптовалютах та записала реп з Михайлом Федоровим». Бо саме керівництво Everstake, за наявними матеріалами, брало участь у збиранні, розміщенні та контролюванні криптоактивів, що мали були витрачені на потреби Сил Оборони України, а, у підсумку, виводилися на рахунки українських фунтів.
На сторінці вебсайту проєкту є щось на кшталт звіту про використання коштів, який сам по собі геть не інформативний та не містить жодної конкретної інформації по сумах, датах і реципієнтах отримання коштів для закупівель допомоги ЗСУ. Присутня лише неінформативна загальна розбивка по категоріях витрат, причому на «всесвітню антивоєнну медіа компанію» із зібраних понад 42 млн доларів було витрачено понад 8,3 млн. доларів. Можливо, Васильчук з Федоровим мали на увазі як раз ці 100 біткоїнів, які були виведені на криптогаманець Whitebit безробітного фунта – громадянина України, який мав просувати «голубиний репчик» міністра та заклики «Нєт Войнє!» у соцмережах, хтозна?
Можна стверджувати, що організатори та вигодонабувачи проєкту Aid For Ukraine були настільки тупі, що самі себе задокументували. Скоріш за все, вони на той час думали, що війна швидко закінчиться й ніхто не буде перевіряти законність використання та кінцевих отримувачів багатомільйонної волонтерської крипто-допомоги. Але сталося не так, як гадалося. По-перше, сам Федоров вирішив «піти в політику» та на кошти, «зароблені» з контрактів у Міноборони, розбудовувати своє політичне майбутнє, а по-друге, війна затягнулася й силовикам надали команду збирати компромат на Мішу.
Сильно довго копати та шукати, як ми змогли побачити, їм не довелося, все лежало на поверхні. Але оскільки завдання «посадити» Михайла та його посіпак по цій схемі ніхто з Банкової не ставить – справа з 2025 року у Нацполі заглохла й досі не оголошено про підозру в скоєнні злочину нікому з фігурантів багатомільйонного розкрадання волонтерської допомоги у Федоровському проєкті Aid For Ukraine.
Підсумовуючи, задаймося питанням: яка різниця між молодими міністрами нової Зе-генерації та міністрами минулих українських урядів, які пам’ятають часи КПРС та навіть встигли отримати колись комсомольські відзнаки? Невже представники молодої генерації урядовців перестали раптом красти як не в себе? Результати нашого дослідження наочно демонструють, що це не так.
Апетити «молодих технократів» у доларовому еквіваленті не зменшилися, проте змінилися лише форми отримання корупційних доходів, які стали відповідати сучасному технологічному світу. Чиновники, особливо МІнцифри та Міноборони, тепер віддають перевагу криптоактивам, як більш зручному способу анонімізації та виведення коштів з-під юрисдикції національних монетарних інституцій.
Джерело: Naspravdi.today