Не варто розглядати розробку фронтових інженерів як своєрідну диво-зброю. Так зване «Wunderwaffe» має короткочасний ефект у бою.
Про це безпосередньо із передової сповістило одне із провідних швейцарських видань Neue Zürcher Zeitung. Зазначається, що росіяни хочуть відвоювати якнайбільше позицій до настання сезону бруду та дощів (сумнозвісної «распутіци»).
Перевага Москви, а також внутрішні проблеми посилюють тиск на наших оборонців на всій протяжності понад 1300-кілометрового фронту. Війна проти Україн й так уже досить страшний конфлікт, не враховуючи появу вогнедишних дронів-«драконів».
Від початку вересня Сили оборони України на окремих відтинках використовують цю незвичайну зброю проти російських загарбників: вони атакують із повітря та скидають на ворожі позиції терміт — суміш рідкого заліза та алюмінію. Вона нагріта до температури понад +2000°C.
Терміт підпалює рослинність, дерев'яні бункери та навіть пропалює метал (фактично, бліндажі від нього не рятують). Безпілотні літальні апарати «Дракон» помічені на Вовчанському та Запорізькому напрямках, українські захисники обіцяють застосувати їх і на Курщині.
Вони не розгортаються масово. Як тільки осінь принесе прохолодну та вологу погоду, ці безпілотники втратять свою ефективність, оскільки не є диво-зброєю, котра спроможна вирвати стратегічну ініціативу у противника.
Попри захід Сил оборони України у Суджу росіяни не перекинули туди жодного підрозділу із Донбасу, що дозволило б знизити тиск на Східному фронті. Стан справ для України залишається складною, бо ворог тисне на Селидове, Покровськ, Вугледар, Нью-Йорк, Торецьк і Часів Яр.
Там росіяни просунулися на кілька кілометрів за менші ніж місяць. Задля того, щоби запобігти падінню центрального в економічному та логістичному відношенні міста Покровськ, військове командування на чолі із генералом Олександром Сирським відрядило туди підкріплення.
На жаль, свіжі сили не зупинили наступ росіян, але сповільнили його. Схоже, окупаційно-терористичний контингент РФ змістив акценти у межах своїх операцій: забезпечуючи безпеку власних флангів перед Покровськом, ворог просувається далі на південь до укріплених міст Курахове і Вугледар.
Ситуація залишається неконтрольованою для наших захисників, тим більше, що агресор тепер утримує багато сполучних шляхів, погрожуючи знищити логістику. У середньостроковій перспективі Україна ризикує втратити весь південний схід Донецької області, зберігши виключно Слов'янсько-Краматорську агломерацію.
Перевага ресурсної федерації московії в особовому складі та матеріальних засобах позначається у воєнному конфлікті на виснаження. Однак більшого занепокоєння в українців викликають повідомлення про грубі помилки зв'язку та координації дій фронтових підрозділів.
Наприклад, надходять тривожні звістки від підрозділів, які панічно відступили й неправильно вказали свої нові позиції, побоюючись покарання командування. Роботу суміжних загонів також ускладнює неузгоджене використання перешкод, через які іноді падають їхні власні безпілотники.
Вирішальне питання і для Києва, і для Москви полягає в тому, які резерви вони мають у своєму розпорядженні для розвитку руху на фронтах. На відміну від РФ, в України бракує всього — від людей, до зброї та ресурсів, якими можна було хоча б зупинити ворога, не кажучи про визволення захоплених ним земель.
А проте, як раніше повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», горе-Кулібіни з окупаційно-терористичного контингенту РФ мають змогу для продукування смертоносної техніки. Перш за все, повітряної.