Історик, краєзнавець Сергій Звілінський: «Історичний центр росіяни спопеляють КАБами».
Російська армія фактично стирає з лиця землі історичний центр Гуляйполя. Місто, яке було серцем Української революції 1917–1921 років та штаб-квартирою Повстанської армії Нестора Махна, зараз перебуває під нищівними ударами КАБів. Історики застерігають: унікальні пам’ятки кінця ХІХ століття можуть бути втрачені назавжди. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповів історик та краєзнавець Сергій Звілінський.
За даними голови ВЦА Сергія Ярмака, місто залишається під контролем України, проте бої тривають безпосередньо в межах населеного пункту.
«Є інформація від мера, голови військово-цивільної адміністрації Сергія Ярмака: в місті йдуть бої, воно не є повністю окупованим. На час, коли туди можна було доїхати цивільним, у листопаді-грудні, в місті лишалося близько 150 осіб. До великої війни було близько 12 тисяч. Люди масово почали виїздити на початку березня 2022 року, коли були перші обстріли «градами». Мої рідні теж виїхали. Але дуже багато людей залишалося. Потім була друга хвиля – виїздили вже цієї осені, коли фронт наблизився до Гуляйполя», – зазначив Звілінський.
За словами краєзнавця з листопада, коли почався активний наступ росіян, на місто падало за день, бувало, по кількадесят КАБів, тож в якому воно стані зараз і наскільки критичні руйнування будинків, зокрема й історичних, невідомо.
До 2025 року в Гуляйполі зберігалася унікальна забудова межі ХІХ–ХХ століть, яка формувала історичне обличчя «столиці махновщини».
«Принаймні до 2025 року збереглося безліч пам’яток: багато будинків командирів, штаб Махна, приміщення друкарні, де в часи Української революції видавали газети та журнали. Ці будівлі – переважно забудова кінця ХІХ-початку ХХ століть – формували історичний ареал міста, його туристичну основу. Зберігся також будинок, де жив Нестор Іванович зі своєю дружиною, вчителькою Галиною Кузьменко, – це купецький будинок, в якому вони орендували кімнату. Зберігся дім його рідного старшого брата Карпа, він зведений приблизно у 1880-х роках і розташований на тій же вулиці Трудовій, де стояв їхній батьківський будинок. Після того, як у 1918 році батьківський будинок спалили, мати перебралася до Карпа, туди навідувався і ночував сам Нестор Махно. Незадовго до повномасштабного вторгнення будинок Карпа викупили і почали облаштовувати там музейний простір «Будинок Махнів», – розповів Звілінський.
Особливий біль краєзнавців — дім Карпа Махна (старшого брата Нестора), зведений у 1880-х роках. Саме тут часто ночував сам «батько» Махно після того, як їхню батьківську хату спалили окупанти ще у 1918 році. Перед повномасштабним вторгненням тут почали створювати музейний простір «Будинок Махнів».
«Пам’ятників було два: один на центральній площі, другий – біля будинку Махнів. Вони однакові, виготовлені і встановлені плюс-мінус в один час (у 2009 році – «Главком»). Їх не евакуйовували, бо надто об’ємні, потрібна спеціальна техніка. Очевидно, і безпекова ситуація вже не дозволяла», – констатує Сергій Звілінський.
Попри фізичне руйнування стін, науковцям вдалося зберегти дух міста. Ще у 2022 році активісти ГО «Гуляйпільські старожитності» встигли вивезти всі музейні колекції в безпечні регіони.
«Так, у старій садибі місцевих підприємців, німців-лютеранів Крігерів, власників заводу сільськогосподарських машин та знарядь. Ми відреставрували її і планували назвати Музеєм-садибою родини Крігерів, окрему експозицію хотіли присвятити цій родині, а загалом колекція мала відображати історію та культуру міста і регіону впродовж ХІХ-ХХ століть», – підкреслив Звілінський.
За словами Звілінського, у 2022 році всі колекції було вивезено.
Як відомо, історик, краєзнавець Сергій Звілінський разом з колегами з громадської організації «Гуляйпільські старожитності» почав облаштовувати в місті музейний простір, розробляв туристичні маршрути, але з початком великої війни активісти змушені були евакуювати музейні цінності в Запоріжжя. А відтак стали на прохання людей вивозити старожитності та родинні архіви із сіл регіону, до яких підступає фронт.