Прислуга зрадника на чолі Міненерго, «Енергоатома» і ДІЯРУ заводять українську атомну енергетику у стан коми. Зе-влада активно цьому сприяє.
У Верховній Раді України на початку квітня з'явився проєкт Закону про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків №3 та №4 Хмельницької атомної електричної станції. Проєкт вніс Кабінет міністрів, готували його «умільці» із Міненерго.
Зараз його збираються голосувати у парламенті. Нібито цілком благі наміри особливо на тлі дефіциту генерувальних потужностей, що виникли внаслідок російських ударів по об'єктах генерації ОЕС України, але...
Закон на півтори сторіночки (!), до нього постанова Верховної Ради, пояснювальна записка, подання... все як годиться. Однак, постає питання: а реакторами чийого виробництва будуть оснащені ХАЕС-3/4?
У законопроєкті та пояснювальній записці значиться, що на кожному енергоблоці встановлюється реакторна установка типу ВВЕР-1000 (водо-водяний енергетичний реактор під тиском). ВВЕР-1000 — це абревіатура стандартного реактора совєцької/російської конструкції.
Питання: з якого дива береться реактор із країни-агресора? А з такого, що нібито є болгарська «халява» — з недобудови АЕС «Белене» по якійсь смішній ціні у 600 мільйонів євро (ще раніше мова йшла про реактори від чеської «Шкода — ядерне машинобудування», але вони так само російського авторства).
Ці реактори «зависли» у Болгарії через відмову Софії добудовувати АЕС «Белене» на основі російських технологій. «Росатом» через арбітраж отримав від Болгарії 620 мільйонів євро компенсації за відмову від проєкту.
Тепер болгари хочуть компенсувати свої втрати, тож їхній підхід зрозумілий. А підхід з українського боку (МЕ — КМУ) виглядає фактично диверсійною дією або ж легалізацією проєкту розпилу коштів:
Ще рік тому у болгарських ЗМІ з'явилась інформація: «Болгарія не зможе без згоди російської сторони використовувати обладнання, яке раніше придбане в «Атомбудекспорту» для будівництва АЕС «Белене». Про це, виступаючи на болгарському телебаченні, заявив заступник міністра енергетики Оленко Божков. Він зазначив, що справа не тільки у санкціях проти РФ, а й у тому факті, що головний конструктор того обладнання не дасть згоди, гарантії та ліцензії на його термін придатності».
Подібне вже було, тільки в Україні. Ось повідомлення від 2020 року: «15 жовтня на робочу нараду зібралися фахівці Дирекції ДП НАЕК «Енергоатом», відокремленого підрозділу Енергоатома «Атомпроєктінжиніринґ», Київського науково-дослідного та проєктно-конструкторського інституту «Енергопроєкт» (КІЕП) та «Skoda JS». Обговорювали підготовку до проєктування будівництва 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницьої АЕС. Відтепер online-наради між нашими та чеськими фахівцями відбуватимуться щотижня, причому чеська сторона вже привезла на розгляд українським атомникам свої методики й пропозиції».
Згодом голова правління генерального проєктувальника (КІЕП) Юрій Малахов повідомив, що т.в.о. президента НАЕК «Енергоатом» затвердив графік робіт із добудови енергоблоків №3 і №4 ХАЕС із чіткими дедлайнами всіх етапів: від розробки проєкту і проходження експертизи до завершення будівництва. Передбачений термін завершення будівництва за нинішнім графіком — 2026 рік.
Якщо виходити із цього повідомлення вітчизняних чиновників у галузі енергетики, то ХАЕС-3/4 вже мали б стояти зі «шкодівськими» (російськими) реакторами й мали вестись пусконалагоджувальні, передпускові роботи. Але цього нічого немає!
Схоже, що ділкам в «Енергоатомі» та Міненерго хочеться все повторити для імітації бурхливої діяльності та легалізації розпилу коштів, які могли б і мали б піти зовсім на інші цілі у контексті захисту енергетичної інфраструктури, ураженої російськими актами. Чи не сором?
Тож навряд чи Верховній Раді варто розглядати подібний законопроєкт на півтори сторіночки, який фактично легалізує марнотратство коштів і знову прив'язує українську атомну енергетику до російських технологій. Метастази зрадника Андрія Деркача мають бути викорінені із державної компанії.
Насамкінець зауважимо, що тут не заторкнуті питання придатності будівельних конструкцій, які три десятиліття тому були зведені й чий стан породжує чимало питань, не заторкнуті питання тотального ігнорування норм і процедур зведення об'єктів підвищеної небезпеки, якими є енергоблоки АЕС. Тому невипадково, що з урахуванням цих та інших чинників у минулому влада уникала прийняття остаточного рішення саме по добудові ХАЕС-3/4.