Кому Пасха – Великдень, а кому – Песах? Звернімося по відповідь до хронології, яку зчаста відкидають хворі на голову "віруни".
Впродовж, щонайменше, останніх 15 століть (принаймні, із часів Діонісія Малого, який запропонував запровадити замість ери Діоклетіана "Нашу еру", беручи її початок від підрахованого ним народження Христа) вчені мужі намагалися датувати євангельські події. Точніше – встановити дату розп'яття (а, відтак, і воскресіння) основоположника християнства.
Власне кажучи, християнство започаткував не сам Ісус Христос, який був лише проповідником однієї із численних юдейських сект, так званої "Назарейської єресі", а апостол Павло, який, втім, апостолом не був. Саме Павло з його тезою «немає ані елліна, ані юдея» перетворив вірування купки божевільних на світову релігію.
Тож правильніше було б говорити не "християнство", а "пауленізм". Але облишмо ці розміркування для релігійних фанатиків, а краще поговорімо про таку допоміжну історичну дисципліну, як хронологія.
Вихідними даними для датування смерті Христа є інформація, подана в Євангеліях, про те, що розп'яття відбулось у пятницю напередодні єврейської Пасхи за часи, коли префектом римської провінції Юдея був Понтій Пілат. Пілат правив з 26 по 36 роки нашої ери, а єврейська Пасха прив'язана до повні.
По формулах Гаусса нескладно розрахувати (що я й зробив, маючи час і натхнення, за допомогою звичайного калькулятора на чотири дії) дату з точністю +/- 6 годин першого весняного настання фази повного Місяця за це десятиліття із поправкою на 38 градусів для Єрусалима:
Щоби встановити, коли саме за єврейським місячно-сонячним календарем святкувалася Пасха у ці роки, треба ще визначити день 15 нісана. Оскільки він не завжди співпадав із днем повні.
Для цього треба додатково обрахувати початок року, 1 тішрі, який переноситься на добу вперед, якщо молед тішрі (молодик) наступає після 18 години, і який переноситься ще на добу, якщо наступним днем буде неділя, середа або п’ятниця.
З урахуванням цього 15 нісана могло припадати на суботу (пишу "могло", бо треба мати на увазі, що помилка підрахунку складає +/-6 годин) лише в такі роки: 26 (23 березня), 29 (16 квітня), 33 (4 квітня). Дати подані за Юліанським календарем, який був на той час прийнятий на території Римської імперії і який ми зараз називаємо "Старим стилем".
У І-му віці нашої ери різниця між сучасним Григоріанським і Юліанським календарями складала -3дні. Тож у перекладі на нинішнє літочислення ймовірними датами розп'яття Христа слід вважати 19 березня 26 року, 12 квітня 29 року або 1 квітня 33 року.
Напевно, дата 12 квітня 29 року найбільш точно пасує тій куцій інформації, що відома про Христа як історичну особу. (Наприклад, у такому разі, якщо припустити, що Ісус прожив 33 роки, на момент його народження ще був живий Ірод Великий).
З цих розрахунків також видно, на підставі яких саме міркувань Діонісій Малий вирахував початок "Нашої ери". Він зупинився на даті смерті Христа, яку ми зараз іменуємо 1 квітня 33 року, і відняв 33 роки життя Ісуса, про які сказано в Євангеліях.
Втім, слід зазначити, що всі ці розрахунки мають одну велику ваду: вони ґрунтуються на теорії єврейського календаря. Вона була розроблена лише в 359 році нашої ери, тобто значно пізніше євангельських подій.
А який календар у реальності був у Юдеї на початку І-го століття достеменно невідомо. Оскільки він базувався не на розрахунках, а на спостереженні за фазами місяця з верхівки Єрусалимського храму.