В адекватних людей уся ця історія може викликати лише відразу та жалість.
Християнству завжди було потрібно, щоб люди залишалися дурними, неосвіченими й покірними рабами, простіше кажучи — безмозкими вівцями. Без цього воно просто не могло б вижити. Адже по-справжньому розумні й освічені люди не сприйматимуть серйозно нісенітницю, написану в Біблії.
Для цієї мети застосовували не лише заборони мислити й говорити інакше, ніж каже церква, не лише тортури та багаття, на яких спалювали найкращі уми людства, не лише повну заборону освіти для простих людей, а й гру на людських почуттях. Передусім — на почутті провини, яке церква й досі всіляко пропагує у вигляді міфу про первородний гріх.
Ця релігійна концепція полягає в тому, що людина вже від самого народження є грішною (тобто винною перед богом) і ніяк не зможе врятуватися чи уникнути кари без бога та церкви. Бінго! Абсолютно безпрограшна комбінація, якій позаздрить будь-яка фінансова піраміда.
В основі «первородного гріха» лежить біблійний міф про те, як Адам і Єва, які, за тим самим збірником єврейських казок, були першими людьми, створеними богом (перший — із глини, а друга — з ребра першого, мабуть, глини на двох у бога не вистачило), скоїли «страшний злочин».
Нагадаю коротко для тих, хто забув: бог поселив їх у райському саду й дозволив їсти все, крім плодів з одного дерева — так званого «дерева пізнання». Тобто вже на самому початку Біблія стверджує: пізнання — це погано, а богові приємно, щоб люди залишалися тупими, неосвіченими тваринами.
Далі — більше: люди все ж не витримали й, підбурені цікавістю у вигляді змія-спокусника, надкусили яблуко й пізнали більше, ніж хотів бог. Той, звісно, страшенно розлютився й вигнав їх обох із раю, зробивши смертними та ще й соромлячимися власної оголеності. Тобто прирік їх на «муки та блукання».
Суть усієї цієї релігійно-пропагандистської байки зводиться до такого: єврейські, а згодом і християнські священно-аферисти вигадали й нав’язали людям абсолютно «непохитну», на їхню думку, аксіому про те, що думати й пізнавати — це погано й соромно, що це огидне богу, що це гріх. І головне: цей гріх у тебе від народження. Адже твої предки — перші люди — його скоїли, а отже, і тобі не відмитися. Правило «син за батька не відповідає» тут не діє.
Усі винні перед богом і всі повинні щодня повзати навколішках і благати його про прощення, водночас приносячи дари його «групі підтримки» в кумедних шатах: золото, землі, стада, машини й квартири. При цьому всі мають бути покірними вівцями й рабами без краплі гордості, а головне — якомога менше думати й не ставити зайвих запитань.
Таким чином, штучно культивуючи в людях почуття провини та вдало паразитуючи на ньому, церква століттями отупляла мільярди людей. Уже понад 2000 років, до того ж неймовірно збагачуючись, вона продавала свої основні, розраховані на довірливих, «товари» — «спасіння», «рай» і «безсмертя», які насправді не цінніші за туалетний папір, на кшталт акцій МММ.
І якщо у християн їхня релігія викликає почуття провини, то в адекватних людей уся ця історія може викликати лише відразу та жалість.
© Ярей Тенгрі