Наш видатний історик, публіцист, державний і громадський діяч, як ніхто відчував єство української нації. Він запропонував цікаву гіпотезу.
Справжня єдність українців приходить не лише з народження, а з почуття та дій, які гуртують кожного із нас у міцну спільноту. Отже 1917 року голова Центральної Ради Української Народної Республіки, знаний науковець Михайло Грушевський писав наступне:
«Хто може бути Українцем, і кого Українці приймуть у свої ряди як свого товариша? Передусім, розуміється, всі ті, хто зроду Українець, родився й виріс з українською мовою на устах і хоче тепер іти спільно з своїм народом, з усіми свідомими синами українського народу, які хочуть працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю.
Але не тільки хто природжений Українець, а також і всякий той, хто щиро хоче бути з Українцями, і почуває себе їх однодумцем і товаришем, членом українського народу, бажає працювати для його добра. Якого б не був він роду, віри чи звання — се не важно.
Отож ті, хто пристали до Українців в трудні часи, і тепер пристають до них і щиро готові працювати з ними та боротися за добро краю. Вони можуть бути ближчі Українцям, аніж ті природжені земляки, що байдуже або й вороже ставляться до українських домагань у такий рішучий час».
Погодьтеся, наведений уривок справді вражає глибиною думок Грушевського про сучасність та ідентичність. Наскільки важливо бути частиною спільноти та підтримувати своїх — українців; важливо не забувати про спільні цінності та мету.