Путін повністю узурпував владу на росії
Низка аналітиків звернула увагу на музику, що звучала на інавгурації президента рф путіна. Серед іншого там прозвучала партія з опери Михайла Івановича Глінки «Іван Сусанін» (до революції називалося «Життя за царя»).
У цій партії є слова: «Слави, слався, наш російський цар».
По суті це була перша інтронізація путіна як верховного правителя рф, а не інавгурація політика.
Здійснився ще один прогноз Володимира Жириновського, який говорив про титул Верховного правителя росії.
Патріархат же РПЦ, говорячи про «священну війну» і довічне правління Путіна, по суті, освятив для нього нову ідеологічну іпостась – роль Катехона, який утримує.
Це один із ключових понять у візантійському православ'ї, коли імператор оголошувався особою, що протидіє «есхатологічному жаху».
Все це було дуже схоже на Стоголовий Собор часів Івана Грозного, коли було оголошено, що «зовнішній світ зрушив» і Москва – єдиний центр протистояння гріху.
А це означає, що на думку ідеологів Стоглава, не потрібно зближуватися із Заходом, а, навпаки, варто ізолюватися від нього, оскільки в образі Заходу немає рис, які треба запозичити до Росії.
Сьогодні – це перший крок для формування нової ідеології як основи економічної авторки.
Своєрідна «іранізація» політико-економічної моделі, але лише на базі православ'я.
У цьому контексті, цікаво, хто ж тепер міг би стати прототипом Андрія Курбського: померлий Навальний, загиблий Пригожин чи Ходорковський?
Або ми ще не знаємо його прізвище і йому тільки доведеться «втекти до Литви»...
Імперія 3.0.
У Франції процес становлення держави завершився ухваленням нової Конституції та форматом П'ятої республіки.
Імператорство Наполеона та тимчасова реставрація Бурбонів стали аберацією, відхиленням на цьому шляху.
У росії такою аберацією став, навпаки, єльцинський період, квазідемократія 90-х років.
Нині все повернулося до російського історичного імперського тренду.
Це та реальність, яку необхідно враховувати у геополітичних формулах на найближчі 10 років.