Коли вороги почали вивозити хліб, козаки повстали. На карателів чекала люта смерть.
Перша спроба більшовиків організувати масовий штучний голод відбулася на Кубані, наштовхнулась на масовий збройний опір повстанців – етнічних українців –нащадків запорізьких козаків.
Про це йдеться в дописі користувача Славетний Славентій у групі ФБ The World of History, текст якого ми публікуємо без суттєвих змін.
Кубанці – нащадки запорожців відігравали в цьому опорі далеко не останню роль.
Він був сирота, але завдяки своїй феноменальній здатності до грамоти та військовому мистецтву зміг стати визначним харизматичним козацьким лідером.
Полковник Дрофа народився у станиці Старомінській, заснованій першими переселенцями запорожцями на Кубань/Чорноморію – козаками.
В 1920 році, коли більшовики окупували Кубань, зі станиці Старомінської було вивезено 1,5 мільйонів пудів збіжжя. І козаки взялися за зброю. Отаманом став полковник Дрофа загін якого діяв в районі станиць Старомінська – Уманська.
Для придушення повстанців в станицю були прислані чекістські карателі.
Голова чекістського карального загону Авраам Завидовський розстріляв всіх поважних козаків станиці – Гавриша, Коваленко, Якименка, Романенко, Уса, Кириленка, Цикала, Дмитренка, Шавлача, Карлаша, Мазняка, Костенка та інших…
Міг перевдягнутися у просту селянську свитку, прийти до головаря чекістів, слухати його пропаганду, а потім залишити йому записку – «бреши, не бреши падлюко, але ми не такі дурні, аби твої комуняцькі брехні не зрозуміти».
На жаль, не маємо світлини, але маємо світлину хати, де він потрапив в засідку, прийняв свій останній бій, відстрілювався до останнього набою, поклав не один десяток чекістів і загинув, відмовившись здатися ворогам.