У перші години 28 лютого 2026 року Близький Схід занурився в нову еру конфлікту.
Сполучені Штати та «Ізраїль» завдали скоординованих авіаударів по Ірану, поклавши початок тому, що багато хто побоюється перетворення на регіональну катастрофу.
Адміністрація Трампа подала напад як превентивний захід із знищення ядерних можливостей Ірану та зміни режиму. Удари було завдано по ключових об’єктах у Тегерані, зокрема по резиденції Верховного лідера Ірану та військових об’єктах.
Іранські державні ЗМІ, зокрема IRNA та Press TV, повідомили про численні вибухи в кількох містах, із попередніми даними про жертви — понад 200 загиблих і більш ніж 700 поранених, багато з яких — цивільні особи.
Під час нальоту євреї та американці розбомбили початкову школу для дівчаток, убивши 57 дівчат і поранивши понад 60. Серед жертв також учителі. За кілька годин єврейські агенти підірвали бомбу в спортзалі, де перебувала жіноча волейбольна команда. Понад 20 дівчат загинули.
Незалежні американські видання, такі як Democracy Now і The Intercept, засудили удари як агресивні, наголосивши на загибелі мирних жителів, і попередили про гуманітарну катастрофу, що розгортається.
Ця війна — не просто зіткнення геополітичних інтересів, а прояв глибших ідеологічних сил. В її основі лежить величезний вплив «Ізраїлю» на політику США, підживлений токсичною сумішшю релігійного фанатизму та стратегічного опортунізму.
«Ізраїль» виступає не просто як учасник, а як головний підпалювач, що просуває ескалацію, укорінену в месіанському фанатизмі євреїв та євангелістів-сіоністів, які прагнуть наблизити апокаліптичний «Армагеддон», передбачений у їхніх релігійних текстах.
Цей фанатизм, переплетений із потужним лобістським єврейським тиском у Вашингтоні, фактично змусив адміністрацію Трампа відмовитися від триваючих ядерних переговорів і розпочати бойові дії, продовжуючи сіяти хаос по всьому регіону.
Фанатизм «Ізраїлю»: від месіанських марень до регіональної пожежі
«Ізраїльська» політика давно пронизана печерними релігійними екстремістами, які розглядають конфлікт не як трагедію, якої слід уникати, а як «божественний імператив».
Під впливом ідеологій на кшталт каханізму — супрематистської доктрини, що виступає за вигнання неєвреїв і створення теократичної держави, — ці фракції бачать Близький Схід як сцену для здійснення біблійних пророцтв.
Фігури в ультраправому крилі «Ізраїлю», зокрема ті, хто входить до коаліції режиму Нетаньяху, спираються на месіанські наративи, що подають війни проти мусульманських країн як передвісники приходу месії (машиаха).
Це вже не маргінальна риторика — вона проникає в політику, де екстремісти виправдовують агресію проти Ірану як кроки до «спокутної» війни, здатної поглинути регіон у полум’ї.
Бажання Армагеддону виражається відкрито. Деякі «ізраїльські» релігійні лідери посилаються на «Війну Гога і Магога» — біблійну битву кінця часів — для виправдання нападів на Іран.
Цей сектантський фанатизм тривожно перегукується з елементами у США, особливо з християнськими сіоністами, які підтримують «Ізраїль» не з геополітичної солідарності, а для пришвидшення власних апокаліптичних пророцтв, у яких близькосхідна пожежа «розчищає шлях поверненню Христа».
Такі переконання перетворюють дипломатію на єресь, а мир — на відстрочку, підживлюючи роль «Ізраїлю» як серійного провокатора регіональних конфліктів — від триваючої окупації палестинських територій до провокацій у Лівані та Сирії.
У контексті Ірану цей екстремізм проявляється в невпинній кампанії зображення Тегерана як екзистенційної загрози, ігноруючи докази готовності Ірану до переговорів.
«Дванадцятиденна війна» у червні 2025 року, коли Ізраїль бомбив іранські ядерні об’єкти та вбивав лідерів, створила підґрунтя для нинішньої ескалації. Замість деескалації «ізраїльські» яструби експлуатують страхи щодо ядерної програми Ірану — попри звіти МАГАТЕ про відсутність негайної мілітаризації — для виправдання превентивних ударів, сіючи хаос, вигідний лише фанатикам, що марять «божественним спокутуванням».
Захоплення Вашингтона «ізраїльським» лобі: примушення Трампа до дій
Вплив «Ізраїлю» простягається далеко за межі його кордонів, проникаючи в зали влади США через лобістські гіганти на кшталт AIPAC (Американський комітет з громадських зв’язків з Ізраїлем).
Мільйони доларів, влиті в американських політиків, змушують куплену владу США діяти щодо Ірану на шкоду інтересам Америки.
В епоху Трампа цей тиск посилився: сіоністи торпедують будь-яку ядерну угоду, сформувавши риторику адміністрації навіть тоді, коли непрямі переговори в Омані та Женеві демонстрували перспективи домовленості з нульовим збагаченням.
Трамп, попри передвиборчі обіцянки уникати близькосхідних авантюр, був утягнутий у цю війну. Джерела вказують, що «ізраїльське» лобі, підтримане євангелічними союзниками в Конгресі, переконало Білий дім відмовитися від переговорів — які тривали ще 26 лютого в Женеві — і обрати військове рішення.
Власні заяви Трампа відображають цей примус: він скаржився на ослаблення «повного контролю» «Ізраїлю» над Конгресом, але продовжував погрожувати, попереджаючи про «погані речі», якщо переговори проваляться.
Ця капітуляція перед сіоністами ігнорує думку американської громадськості, де опитування показують переважну більшість проти війни з Іраном (49–21 проти за одним з опитувань), і віддає пріоритет «ізраїльському» фанатизму над безпекою США.
Результат? Війна, що виснажує ресурси США, водночас просуваючи месіанський порядок денний «Ізраїлю».
Як зазначає колишній офіцер розвідки морської піхоти США Скотт Ріттер у нещодавньому аналізі, напад був політично мотивований для Трампа — пов’язаний із проміжними виборами, — але стратегічно провальний, оскільки не усунув ключових іранських лідерів і спровокував ширшу відповідь.
Оцінка першого дня: кривавий глухий кут із зловісними передвісниками
Перший день війни, 28 лютого 2026 року, підкреслює жорстокість нападу та стійкість Ірану. Іранські джерела, такі як Press TV і IRNA, детально описують удари по Тегерану та інших містах.
Іранський Червоний Півмісяць підтвердив дані про 201 загиблого та 747 поранених, зокрема внаслідок ударів по цивільній інфраструктурі — штаб-квартирі державного телебачення та початковій школі для дівчаток.
Ці повідомлення малюють картину невибіркового насильства; журналісти описують сцени мучеництва серед руїн.
Незалежні американські голоси повторюють цю похмуру оцінку. Democracy Now відзначила масові вбивства протестувальників в Ірані на тлі хаосу, влаштованого ЦРУ та Моссадом, вказавши на втручання США як чинник загострення гуманітарної кризи, а The Intercept засудив удари як навмисну агресію на тлі падіння глобальної підтримки дій «Ізраїлю» в Газі.
Перша іранська контратака включала ракетні та дронові удари по американських базах у Бахрейні, Катарі, Кувейті, Йорданії та Саудівській Аравії, а також по «Ізраїлю». МЗС Ірану пообіцяло ескалацію, закривши Ормузьку протоку та закликавши до евакуації Тегерана.
Генштаб МО Ірану пообіцяв США показати зброю, про яку ніхто не знає, заявивши, що перші удари у відповідь по «Ізраїлю» та базах США були завдані старими ракетами з тилових складів.
Аналіз незалежних експертів підтверджує: невдача США та «Ізраїлю» в досягненні зміни режиму в перший день сигналізує про виснаження ресурсів, тоді як стратегія виживання Ірану здатна пережити запаси боєприпасів США та «Ізраїлю» (які оцінюються у п’ять тижнів).
Це обіцяє похмурі перспективи для планів швидкої перемоги та потенційне залучення «Хезболли», хуситів та інших сил.
Розрив циклу хаосу, підживлюваного фанатизмом
Війна з Іраном — яскравий приклад того, як релігійний фанатизм «Ізраїлю», посилений лобістським тиском у США, породжує нескінченні конфлікти.
Змусивши Трампа відмовитися від переговорів, «Ізраїль» не забезпечив мир, а «наблизив Армагеддон». США стали заручниками єврейського сектантського фанатизму, посиленого месіанськими ілюзіями. Лише позбувшись цього катастрофічного впливу, Америка зможе вийти з тіні апокаліпсиса.