Днями КНДР здійснила перші постачі ракет до РФ. Бенефіціар (хто б ви думали?) – "вагнерівці", які ж за ту ж зброю і заплатили.
Пхеньян фактично підставив "дружнє плече" Москві. А що ж отримує з цього ґешефту Північна Корея (вона ж КНДР)? Розберемо по пунктах нижче:
- Північнокорейські робітники можуть бути залучені до будівельних робіт на росії та захоплених нею українських територіях.
Враховуючи накладені Радою безпеки ООН санкції, які забороняють такий вид наповнення казни КНДР валютою – для Пхеньяну це важливий виторг.
Євгєній Прігожин "банчить", витрачаючи $100 мільйонів на місяць на війну за даними, що були оприлюднені Джоном Кірбі. Для економіки КНДР, що 5 років під жорсткими санкціями – це значна підтримка.
- Російські та західні технології.
Пліткують, що Москва у відповідь прихистила кількох північнокорейських технарів. Інженерів, які розбирають захоплену зброю, намагаючись відтворити свою незграбну "репліку" на неї.
КНДР заборонено санкціями Ради безпеки ООН експортувати майже все, що вона спроможна виробляти, видобувати, вирубати та виловлювати. Такий собі міні-СССР.
- Москва тепер стане надійним покупцем.
Хоча й не довгостроковим, бо гроші мають здатність закінчуватися швидко, коли ти під санкціями. Але режими рахують короткими відрізками часу в економіці, тож для Пхеньяну це також приємний бонус.
Тепер до питання України. Що це все вищевикладене означає для нас:
- Це не змінить хід війни, про що також зазначив пан Кірбі. Але, це лише початок співпраці. Далі постачання з КНДР може бути більше. І ми маємо бути до цього готові.
- КНДР може поділитися з РФ не тільки зброєю, а й здобутками в кіберзлочинності. Успіхи КНДР обраховуються сумою 1,2 млрд вкрадених криптоактивів за останні 5 років, з них більша частина – за останній рік. Це одне з основних джерел наповнення бюджету Пхеньяну валютою (друге – КНР). Тож, тут світ має реагувати, виробивши політику на цьому новому, хаотичному та поки що здебільшого анархічному ринку. І це питання не тільки до державних гравців, але й до приватних лідерів ринку, бо зараз це виглядає як безпечна антисанкційна гавань, що слугуватиме надійною годівничкою для "м'ясників".
- Тепер окрім Близького сходу, ближче партнерство нас чекає і з Республікою Кореєю та Японією. Ніщо так не об'єднує, як спільний ворог. Тим більш останні випробування людина-ракета провів днями біля японських вод. Джозеф Байден посилює партнерство з Юн Сук Йолем і Фуміо Кішідою. У нас також є привід для цього.
- КНР у потрійно незручній позі на РБ ООН. Пекін торгує з РФ, Іраном та КНДР. І, схоже, планує захищати всіх трьох. Але чим більше з'являється фактів військової підтримки Тегераном та Пхеньяном російського вторгнення, тим незручнішою стає поза Пекіну. І тим більш карикатурним виглядає його так званий "нейтралітет".
Власне, у будь-якому разі, постачання – вже факт.
Майбутні постачі – також майже неминучі. Тож, тепер наша стратегія має будуватися в новій реальності, де ми маємо союзників ворога в Індо-Тихоокеанському регіоні, а значить і значні інтереси там.