Фактично саме так зараз стоїть питання із «конкурсом» на голову НАБУ. До списку кандидатів уже пролізли люди Татарова – Єрмака.
А з огляду на пристрасть Єрмака до монополізації всієї влади в країні – за директора НАБУ він та його «команда» боротимуться всіма доступними способами.
Якщо, звісно, у США не приструнять. Посада директора НАБУ надзвичайно важлива для Єрмака ще й тому, що саме він «наздоганятиме» нинішню владу, коли вона зміниться.
І важливо мати на цій посаді людину, особисто зобов’язану і з вкрай каламутною біографією, на кшталт того ж Єгора Бодрова. Зрозуміло, що у нашій ситуації кандидати на посаду директора НАБУ спецперевірки не проходять.
Але може США попросити? Щоб хоч не російського шпигуна обрали.
До речі, нещодавно «сенатором» від «Запорізької області Росії» став якийсь Дмитро Ворона. Свого часу був не лише коханцем міністра внутрішніх справ України Могильова, а й заступником міністра МВС. Дивував ментів тим, що навіть усередині будівлі на Богомольця ходив із охороною. Нині, внаслідок любовного зв’язку з Володіним, став аж цілим «сенатором». Але про нього згодом.
Повернемося до НАБУ. Отже, перелік.
Багато прізвищ невідомі. Декілька колишніх прокурорських. Декілька поліцейських, у тому числі й чинних. Декілька одіозних, на кшталт Бодрова чи Козловського.
Хто з них – «єрмаківські»? І скільки їх? Ритимемо. Не хотілося б, щоб остання непідконтрольна Єрмаку силова структура перетворилася на марне ДБР.