За масовою постачею Україні зброї лишається свідомо ігнорований владою чинник Коломойського. Олігарх досі впливає на державне життя.
Поки ми маримо стрілками на картах, які воліють зруйнувати наше життя, є речі які постійно підточують його зсередини, через кожну платіжку та окремі транзакції. Мова, звісно ж, про нашу улюблену олігархію і нашого улюбленого Ігоря Валерійовича Коломойського.
Брак якихось гучних інфоприводів із його боку створив певний вакуум вражень, який може наштовхувати на досить хибну думку про те, що він не займається практично нічим. Або ж впав у якусь апатію, бо нібито програв остаточно...
О диво, минулого тижня в "Українській Правді" навіть вийшла велика стаття про Коломойського, яка побічно підштовхує до такої думки, хоча і ця думка сама у ній критикується. Однак ситуація діаметрально інша: Ігорю Валерійовичу необов'язково бігати по каналах, ходити по судах, стрибати з прапорами й висуватися на мажоритарних округах особисто.
Для всього є люди які роблять це за нього. Несподівано активізувався нардеп Олександр Дубінський після майже річної перерви у публічній діяльності, коли гучних інфоприводів не було взагалі та оголошені США санкції проти нього на увесь 2021 рік залишилися головним інфоприводом.
Нині він подав законопроєкт № 6527-1, де зокрема пропонує обмежити розмір зарплати голови держбанків і банків з державним капіталом не більше 30 прожиткових мінімумів (71,79 тис. грн). Гроші нібито немалі, скаже пересічний споживач контенту із з/п у $800 доларів.
Ніби так, але кожен раз коли у таку стратегічну і дуже потенційно корупційну сферу держбанків сідають люди на такі низькі зарплати, які взагалі мало корелюють з зарплатою очільника банку. Це призводить або до відвертої непридатності на посадах, або ж веде до того що прозорі спеціалісти, які не будуть брати чорний кеш за вирішені питання просто відмовлятимуться таку посаду займати.
Ситуація вигідна Ігорю Валерійовичу, бо з моменту націоналізації "ПриватБанку", який той хоче повернути й досі. Його метою вже не є сам "ПриватБанк", а радше сама банківська система, злам її корпоративних принципів які зможуть відкрити шлях до скасування націоналізації на його користь.
Показово і те, що іноземний агент Дубінський протягує у цьому ж законі заборону на заняття в держструктурах топових постів особами, які протягом будь-якого періоду за останні 5 років були на керівних посадах в громадських об'єднаннях з іноземною підтримкою або укладали з ними договори (контракти) у сфері підприємницької діяльності. Словом, ніякі ваші іноземні контори, ніякі не дай Боже організації з іноземною підтримкою і взагалі ніщо іноземне не може бути джерелом релевантного для держуправління досвідом.
Штиковий удар по зовнішньому управлінню, яке оточення Коломойського все частіше малює джерелом своїх проблем. Аж дуже прозорим був і нещодавній блог Дубінського, де той завбачливо просив мораторію на зміну нинішнього керівника НБУ Кирила Шевченка, мовляв, у часи війни та загрози наступу ай-яй-яй такого стратегічного Шевченка змінювати.
Воно і ясно чому: крім усіх інших проблем, очільник НБУ влітку розформував у фінрегуляторі управління, яке займалося справою "ПриватБанку". І те, як його проштовхувала Банкова на цю посаду, уже публічно граючи роль ніяк не пов'язаної з Коломойським.
Досить показовою стороною проблеми виглядають дії Банкової. По-перше, там хоча і публічно час від часу "цураються" Коломойського, але ситуація зовсім не заважає вигравати олігарху справи в судах, рухатися помалу до цілей і взагалі здобувати тихенько те, чого за минулої влади він не встиг роздобути.
Абсолютно непомічена історія стосується справи за участю Порошенка і Медведчука – там, за словами секретаря РНБО Данілова сказаними в кінці 2021 року, мала б фігурувати й Валерія Гонтарева, ексочільниця НБУ та одна з архітекторів націоналізації "ПриватБанку". Здобути політичний капітал в теорії на переслідуванні Порошенка і Медведчука можливо, однак чим пояснити таку раптову появу Гонтаревої у справі, окрім як запізнілою помстою Ігор Валерійовича?
Паралельно відбувається величезний процес розподілу корпорації "Укрнафта", де держава залишить собі свою частку, а Коломойський свою. Попередньо "Укрнафті" наша мудра монобільшість завбачливо списала усі борги восени 2020 року, пожертвувавши майже 30 млрд грн платників податків, аби не дай Боже частинка боргу не впала і на Коломойського.
У разі поділу корпорації в найближчі терміни, Коломойський може отримати за різними оцінками від 800 млн до 3 млрд кубометрів газу, який в нинішніх цінах коштує як золото і фактично може означати передачу йому $1-6 млрд. Симптоматично, що ця справа у Верховному суді потрапила до судді Богдана Львова, який був одним з ініціаторів блокування рішення про створення Етичної ради та гальмування судової реформи, що по суті є тими ж діями орбіти Коломойського в судовій сфері.
Показово ця тактична активізація орбіти Коломойського та Дубінського лягає і на початок розгляду його справи у Високому суді Лондона, який має розпочатися приблизно за місяць. У самому цьому лондонському суді Ігорю Валерійовичу не світить взагалі нічого – аж настільки прозоро очевидне корупційне походження коштів, які арештовані, тому обрана стратегія максимального затягування часу, пошуку різних недвозначних нюансів для підточування справи.
Пригадаю і деталь однієї з підсправ цієї справи: в інтересах Коломойського і Боголюбова співробітник українського МЗС навіть дезінформував британські державні органи, про що я вже писав раніше. По суті з українських судів, оцінка яких в цивілізованому світі котиться все нижче плінтуса, Ігор Валерійович планує витиснути якомога більше прецедентних рішень, які потім можна буде покласти у Лондоні на стіл.
Усі ці рішення даються йому зараз в Україні з порівняно невеликими зусиллями, і це натякає на неабияке бажання Банкової перечекати момент, не вступати в пряму конфронтацію і побічно сприяти олігарху дограти його партію на українській сцені без зусиль. Принагідно згадую і справу СБУ проти однієї з учасниць кампанії по націоналізації "ПриватБанку" Катерини Рожкової, яку звинуватили у державній зраді через те, що вона, бачте, залучила міжнародні аудиторські компанії до оцінки банку, що нібито вело до передачі секретних даних іноземцям.