Він провів у російській неволі майже 25 років.
За військові заслуги у віці 80 років він отримав звання генерал-лейтенанта. Але після рішення російської цариці ліквідувати Військо Запорізьке, хвацького вояка окупанти ув’язнили.
І не просто ув’язнили, а відправили довічно на Соловки, до однойменного монастиря-тюрми.
І було йому тоді 86 років.
При цьому тримали його у нелюдських умовах, щоб скоріше помер і всі про нього забули.
А він все ніяк не помирав...
Коли йому виповнилося 110 років, вийшов указ вже нового царя про його помилування.
Але йти йому вже було нікуди, тож залишився він при монастирі.
Бо вже майже чверть століття провів у його стінах.
Похований був на головному подвір’ї Соловецького монастиря у віці 113 років.
У 2004 році у тому ж монастирі незламному українцеві поставили пам’ятника (на фото).
В Україні на його честі названі вулиці, пам’ятні знаки, срібні пам’ятні монети та навіть військові підрозділи. У 2008 Українська православна церква Київського патріархату приєднала його до лику святих.
А чи усі ми пам’ятаємо ім’я нашого великого земляка?
P.S.До слова народився він у 20-и числах червня 1690 року, що є приводом, щоб про нього згадати.
Костянтин Корсун
FB