Що пішло не так і якою є ціна цього провалу для міжнародної безпеки та політичної репутації США?
Останній тиждень серпня 2025 року став переломним моментом у російсько-українському воєнному конфлікті, оголивши крихкість дипломатичних зусиль та поставивши під сумнів стратегію США щодо росії.
Події, що почалися з таємничої зустрічі на Алясці та завершилися масованим ударом росії по Україні, змушують Захід переосмислити підхід до кремля та його намірів.
Що пішло не так і якою є ціна цього провалу для міжнародної безпеки та політичної репутації США?
Хронологія провалу: від надії до розчарування
15 серпня на Алясці відбулася зустріч, яка, за задумом її організаторів, мала стати поворотним моментом у врегулюванні конфлікту. У ній взяли участь Дональд Трамп, Марко Рубіо з американського боку, а також владімір путін, Сергій Лавров і Юрій Ушаков з російського. Однак підсумки зустрічі залишилися неясними, і вона несподівано перервалася без видимих результатів.
Два дні потому, 17 серпня, Стів Віткофф, представлений як ключова фігура в передачі інформації між Москвою та Вашингтоном, заявив на CNN про «прорив».
За його словами, путін погодився надати Україні гарантії безпеки, аналогічні п’ятій статті НАТО, що стало б безпрецедентним кроком.
Трамп одразу підтримав цю заяву, написавши у своїй соцмережі про «великий прогрес» і закликавши «чекати подальших новин». Однак обережніший Рубіо закликав ретельно вивчити деталі, що, як виявилося пізніше, було не випадково.
18–20 серпня у Білому домі відбулася ще одна зустріч — цього разу за участі Трампа, європейських лідерів та Володимира Зеленського. Обговорювалася можливість надання Україні потужних гарантій безпеки в обмін на територіальні поступки — здачу Луганської та Донецької областей.
У конфіденційній розмові з Еммануелем Макроном Трамп висловив упевненість, що путін прагне укласти угоду, яка принесе йому, Трампу, «царський подарунок» у вигляді Нобелівської премії миру.
Кремль, уважно стежачи за перебігом переговорів, на цьому етапі не заперечував заяв про гарантії. Ба більше, у телефонній розмові з Трампом путін запропонував спершу провести зустріч із Зеленським віч-на-віч, а потім — тристоронні переговори. Здавалося, що дипломатичний процес набирає обертів.
Проте в ніч з 20 на 21 серпня росія завдала потужного удару по Україні, включно з американською фабрикою в Мукачеві. Цей крок, що стався невдовзі після розмови Трампа з путіним, західні медіа оцінили як «нахабний удар у спину». кремль різко змінив риторику, відкинувши ідею гарантій безпеки та звинувативши США й Європу у «русофобії».
Публічні обговорення були дезавуйовані, а ідея розміщення військ НАТО в Україні подана як «інтервенція з метою знищення росії». Переговори, які здавалися багатообіцяючими, зруйнувалися.
Аналіз: пастка кремля чи помилка Заходу?
Те, що сталося, викликає чимало запитань. Чи були заяви про «прорив» результатом непрофесіоналізму американської сторони? Можливо, Віткофф і Трамп неправильно витлумачили наміри путіна, лаврова й Ушакова, тоді як більш досвідчений Рубіо відразу відчув підступ.
Інший сценарій — кремль свідомо заманив американську делегацію в пастку, дозволивши повірити в успіх, щоб потім публічно принизити США, завдавши удару по Україні в момент активних переговорів.
Нарешті, не можна виключати, що Трамп, прагнучи гучних досягнень, сам став жертвою самообману, підігріваного путіним.
Мотиви кремля залишаються предметом дискусій. Якщо путін справді хотів переговорів, масований удар і подальша відмова від гарантій безпеки виглядають ірраціонально.
Більш імовірно, що Москва зробила ставку на воєнний тиск, розраховуючи на тактичні успіхи на фронті.
Кремлівська пропаганда стверджує, що «фортуна на нашому боці», хоча британська розвідка оцінює, що для захоплення решти Донецької області росії знадобиться 4 роки й 2 мільйони людей. Це свідчить про те, що путін, можливо, переоцінює свої сили, ігноруючи довгострокові ризики.
Реакція США: єдність проти слабкості
Провал переговорів викликав рідкісну єдність в американському політичному спектрі. Навіть лояльні до Трампа видання, такі як New York Post та Fox News, піддали його підхід різкій критиці.
New York Post закликає посилити санкції, підняти тарифи й знайти «творчі способи» зупинити торгівлю російською нафтою та мінералами. Fox News підкреслює, що «виживання України залежить не від розмитих запевнень, а від реальних гарантій, підкріплених силою».
Для Трампа ця ситуація стала «моментом істини». Його віра в те, що путін прагне «зробити йому подарунок», виявилася неспроможною. Провал дипломатичної стратегії може серйозно вплинути на його репутацію та шанси на виборах 2028 року. Ба більше, бездіяльність сприймається кремлем як слабкість, а у США — як загроза національній репутації.
Шлях уперед: від слів до дій
Експерти, зокрема Джордж Барс, наполягають: для успішних переговорів необхідно «змусити росіян програти» на полі бою. Постачання Україні нових видів озброєнь і посилення економічного тиску на росію стають ключовими завданнями.
Вікно для дипломатії, схоже, зачинилося, і США мають зробити вибір: продовжувати спроби умиротворення чи перейти до стратегії активного стримування.
Події останнього тижня показали, що кремль не готовий до компромісів, якщо вони не гарантують йому домінуючої ролі. Для Заходу це сигнал до перегляду підходу. Україні потрібні не обіцянки, а реальна підтримка, здатна переламати ситуацію на фронті.