У парламентсько-президентській республіці, якою є Україна, президенту надано в особисте управління потужний орган. По суті карально-силовий.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
У 2011 році співробітники СбУ розпитували консєржку мого будинку хто там до мене ходить в гості, як часто і так далі. Звісно, тоді ніхто не дав нам відповіді щодо дозволу та підстав стеження.
Вже після Революції гідності, коли я була у РНБО тодішній голова Служби сказав мені буквально наступне: «Я бачив вашу справ. Ви проходили як американська шпигунка. Ми закрили її».
На той момент я була позаштатним кореспондентом видання «Голос Америки». Коли згадую, як мій шеф Адріян Кармазин завжди просив висвітлювати всі антиамериканські виступи та заяви для обов'язкового балансу, стає трохи смішно щодо «роботи на США».
Про шпигунство промовчу. От у цьому контексті цікаво, шпигунами якої держави Департамент захисту державності вважав журналістів Bihus.Info?
Адже наркотиками, ну точно інший департамент займається. Чи точніше, — навіть інший правоохоронний орган, а от цей — саме шпигунами.
Як на мене, політичні мотиви стеження тут очевидні й вони точно не народжуються на Володимирській. За політику у нас інша вулиця відповідає: Банкова.