Премодерн, модерн та постмодерн... До вашої уваги три парадигми мислення, властиві суспільству в той чи інший час існування людства.
Вони є системою людських уявлень та упереджень щодо того, як влаштований світ загалом. Спочатку був премодерн, основу якого складали відносини людини із Господом
Потім на зміну премодерну у XVI столітті приходить модерн — влада розуму та раціонального мислення. У 1960-х роках, у так звану «епоху культурної кризи», як антитеза модерну зароджується постмодерн.
Це був цілком закономірний історичний процес (технічний бум, отримання доступу до великої кількості інформації, розвиток науки). Він підірвав істини, які ще недавно здавалися непорушними.
Нині вони здавалися обмеженими, урізаними, поверховими, із них відтепер можна було лише іронізувати. А спроби звести весь світ до якихось раціональних систем, як нам здавалося, виявилися безглуздими.
Адже єдиного вірного знання, на нашу думку, просто не могло існувати... Ми начебто відкинули премодерн, бо втомилися від колишніх ідеалів та правил.
Потім ми почали іронізувати й переосмислювати все довкола, відмовилися від створення нового на користь осмислення старого. Тут і висміювання все і вся: і швидка змінність інфоприводів; і нескінченне цитування; і чорний гумор; і, звичайно ж, наші улюблені посилання.
Начебто все для нас зрозуміло — модерн подолано, і ми вже — у суспільстві постмодерну. Але щоразу, коли ми думаємо, що світ збожеволів, — чи не закінчується й ця епоха і що ж тоді далі?