Мрія про Кремль: місія (поки що) нездійсненна.
Чому ворог щоночі тероризує Київ та інші українські міста «шахедами», а наші ударні дрони так рідко долітають до Москви?.. Маленький лікнеп.
Тому що у росіян є ППО, а у нас її практично немає. Ворог розробляє і виробляє різноманітні зенітно-ракетні комплекси і ракети до них, а також нарощує виробництво. Ми ж практично нічого не розробляємо й не виробляємо, не враховуючи адаптацій і модифікацій старих радянських та зарубіжних систем.
Одинадцять років Україна перебуває у стані війни, понад три роки відбиває широкомасштабне вторгнення, але власних ЗРК у нас досі немає, і ми критично залежимо від постачань засобів ППО від партнерів, у яких теж не так вже й багато цього озброєння.
Тут важливо також знати, що розпіарені дрони-перехоплювачі завжди будуть менш ефективними за зенітні ракети, тому що «шахеди» тепер наближаються до цілі на великій висоті — понад 4000 метрів, на яку дронам-перехоплювачам з електричним двигуном піднятися або дуже складно, або взагалі неможливо.
Чому «шахеди» летять на великій висоті? — тому що там вони невразливі для наших мобільних груп з кулеметами, а зенітних ракет на них у нас просто немає.
Навпаки, у противника для оборони Москви зосереджені різноманітні зенітно-ракетні комплекси, які можуть перехоплювати наші дрони й ракети в усьому діапазоні висот і швидкостей — навіть балістичні.
Тому, коли кажуть, що нам допоможуть «тільки ракети», «тільки наша балістика» — всі ці «експертні оцінки» є повною нісенітницею.
До Москви не можуть пробитися (за рідкісним винятком) ні звичайні дрони («Лютій», «Бобер» тощо), ні розпіарені ракети-дрони («Паляниця», «Пекло» тощо), ні крилаті ракети («Нептун» тощо), ні балістичні ракети (ХЗ тощо).
Тут мені зараз заперечать розумники, що «Пекло» (та інші) просто не долетять до Москви по дальності. Але я говорю про ППО — вони не подолають «купол Москви», навіть якщо їх запускати з Тульської області.
Найстрашніший ворог наших дронів — ракетно-гарматний комплекс «Панцир» різних модифікацій і його новітня модель — «Панцир-СМД-Е», оснащена покращеним радаром, новими ракетами, і яка має підтверджену нижню межу перехоплення цілей — 15 метрів.
Цими «Панцирями» щільно заставлене все Підмосков’я, і в самій Москві їх також достатньо. Наші українські дрони не можуть летіти нижче 15 метрів — це фізично неможливо, а підійматися вище теж безглуздо: їх там зіб’ють і «Панцирами» — до висоти 15 км, і «Буками» — до 20 км.
Мало того, що піднятися на таку висоту — дуже складне інженерне завдання, але навіть якщо дрон підніметься на 25 км, то він мусить потім знижуватись до цілі — і тоді його неодмінно зіб’ють.
Ось і виходить, що наші українські ударні дрони атакують переважно об’єкти, менш захищені системами ППО — навіть якщо вони поруч із Москвою. Захищаючи Москву з усіх сил, росіяни оголили інші райони — і цим користуються наші безпілотники.
Чи треба все-таки атакувати Москву? — Безумовно, треба. Якщо атакувати недорогими, але масовими дронами, розмінюючи їх щонічно на зенітні ракети, то дуже скоро — за місяць — у росіян спостерігатиметься дефіцит зенітних ракет, а прогулянка до Кремля вже не видаватиметься такою складною.
А якщо атакувати Москву спеціально розробленими, малопомітними, безшумними дронами, які зможуть пройти багаторівневу систему ППО — це буде шах і мат в одному флаконі.
Атакувати Москву необхідно хоча б тому, що це місце — надцінність для Путіна. І якщо він її так оберігає — значить, її треба бомбити. Отже, саме там його смерть.