«Цей наступ накрив мідним тазом основний план росіян на цю кампанію»
Нагадаю, що війна ведеться не за села на Донеччині. І не за села на Курщині. Це тактичний рівень, а є стратегічний.
Російська стратегія ще два тижні тому спиралася на просту схему:
- Захопити якнайбільше.
- Створити в українців та в Заходу враження, що українці не здатні чинити опір.
- «Милостиво погодитися» на запропонований через Китай «мирний план» зафіксувати перемир'я по лінії розмежування. Вдвічі легше, якщо до влади в ключових західних країнах прийдуть більш лояльні.
- Досягти зняття санкцій та відновити армію.
- Продовжити з новими силами.
Так от, з входом українських військ на Курщину цей глобальний план пішов по... похилій площині.
Було доведено, що:
- росія вразлива. Її розмови про «червоні лінії», за якими піде ядерний удар – блеф. Отримавши по морді, Кремль впадає в прострацію і робить вигляд, що нічого не сталося.
- росія не здатна захищати власну територію. Вона вкинула все, що є, у повільний наступ на Донбасі та невдалий на Харківщині.
- Україна здатна чинити ефективний опір.
- Жодних перемовин про «фіксацію по статус-кво» вже не може бути, бо по статус-кво вже має змінитися не тільки український, а й російський кордон.
Це я вже не кажу, наприклад, про захоплення кадирівців – чи не єдиний спосіб повернути азовців.
Цей наступ накрив мідним тазом основний план росіян на цю кампанію. Ну я не знаю, що може бути більше.