Викид мордорського пацифізму від «телевізійної голубки» овсяннікової вартує того, щоби ми його перечитали увесь. Затамуймо огиду
Овсяннікова – це та екстравагантна панянка, котра, пам'ятаєте, груддю закрила телевізійні екрани раші, фактично повторивши подвиги Матросова і Данко в одному флаконі.
Згадали, читайте (переклад і пояснення наші):
«ovsiannikova6219 Русофобія недопустима. Руські люди не повинні нести колективну відповідальність за те, що відбувається (на – аякже!) в Україні. Вина за це лежить винятково на владімірі путіні (в оригіналі поганяло щура – з великих літер, авжеж). В прямому ефірі «Che tempo che fa» (аналог Урганта) італійської телекомпанії RAI виступила (вона – овсяннікова) проти західних санкцій. Від них страждають у першу чергу прості люди. Моя мама-інвалід не може купити необхідні ліки. Моя донька не може розрахуватися за шкільні обіди своєю віртуальною карткою. На полицях крамниць немає цукру, закінчується олія і засоби гігієни. Недопустимо виключати російських студентів із закордонних вузів, забороняти концерти російських музик і виступи артистів. Лише культура здатна об'єднати нас у надто складний час».
Ох ти ж і мандрьоха, нешановна чужинська теледурепо. Таки виходить по всьому, що отой її вискік чортом з табакерки на ернстовому «Першому каналі» був зрежисований феесбе. Бо від наведеного посту несе не лише концентрованим гниляччям глибинної орди, а й смердить портупеєю фелікса едмундовича.
Признаємося, ваш, панове, автор ще донедавна був занадто миролюбною особою похилого віку – міг відносно спокійно, без мату, дискутувати із запоребриковою невісткою щодо переваг борщу над щами. Міг навіть снігурам насипати крихт у годівничку.
Наразі відчуваємо, як ненависть до всього їхнього, включно з большим театром, не залишає снігурам жодного шансу – сяде той клятий руський фетиш на наше вікно, розшматуємо.
Ой, панове, тільки не звинувачуйте автора в уподібненні до ворога. Ненависть не має напівтонів. От якби мати-інвалід овсяннікової вже ніколи і ніде не змогла купити ліки ні собі, ні доньці, ні онуці. От якби шкільний обід став малій овсянніковій поперек горла. От якби навіки позникали з крамничних полиць не лише цукор з олією і Libresse Ultra, а й ви, мордорська сволота, разом з ними!
Бо наших інвалідів розстрілюють твої, хльорко, денацифікатори. Бо вже 143 наших янголяток ніколи не підуть до школи. Бо твоїми, паплюго, фашистами вже знищено 211 шкіл. Немає Маріуполя, Тростянця, Чернігова. Посеред нашого села вирва від твоєї, сцуко, бомби.
Яка культура?! Кого ти, хвойдо, хочеш нею об'єднувати? Це для тебе, повійнице, сьогодні чи й не «надто складний час». Для нас цей час – вітчизняна війна українського народу проти русько-фашистських зайд. Смерть вам, собаки. Усім, до ноги.