Книготека українських видавничих новинок невдовзі поповниться ще одним твором про злочини Росії на пострадянському просторі.
Війна за територіальну цілісність Грузії спалахнула на початку 1990-х років; тоді РФ вперше втрутилась гібридними військами в Абхазьку автономію та вивела її з-під контролю офіційного Тбілісі. На допомогу грузинам прийшли формування українських добровольців УНСО.
Автор книги "Гаряча осінь 93-го" — безпосередній учасник тих подій, втім вже як кілька років його нема серед живих. Відколи Росія втрутилась на терени Донбасу за абхазьким сценарієм, сотні грузинських добровольців поповнили лави українського війська.
Видавець і головний редактор "Останнього Бастіону", Дмитро Савченко, пояснюючи актуальність новодруку послався на особисту історію Георгія Багішвілі (який воював проти росіян в Абхазії), а з 2014-го року захищає територіальну цілісність України:
- Вони невиправні довбні, — констативно говорить Жора, — ділянку, де я вирощував мандарини, переорали плугом і засіяли картоплею. Свій дім він не бачив з 1993-го року. Місто Гагара, як і наш Донецьк перебуває під окупацією. У добу "параду Суверенітетів" грузини боронили Абхазію з усіх сил. Але руsіш-мразі спочатку відкусили її, а потім перейшли до Осетії. А ще мали плани на Аджарію.
У 1993-му Георгію виповнилось 17 років. Війна за цілісність Сакартвело стала трампліном у доросле життя; зброя обернена на свинорилих бражників міцно прикипіла до його рук.
З початком борні за Донбас (і по сьогодні), він у центрі подій; воює та вишколює фронтових ардіті на Донеччині. Україна для нього більше, ніж гасло на формі збірної і саме тому він не у львівському фан-барі вболіває за неї, а у окопах між Торецьком і Пісками.
Війна 93-го привела чимало грузинської шляхти у бліндажі Донбасу. І саме тому ми маємо знати про неї все, і навіть більше.
Також Дмитро Савченко відзначив особливу роль тих, хто усебічно сприяв виходу у світ цієї книги:
- Книга "Гаряча осінь" — про драматизм втрати Абхазії, про незабутні злочини РФ... Але і вона висіла б у повітрі в статусі проекції, якби не... Геннадій Сікалов — людина широкого розмаху і твердої внутрішньої породи. Постать, яка не позбавлена благородного нахабства інвестувати сили і ресурс у явища позаматеріального порядку. Зокрема у книги. Достойників подібного рівня, зовсім небагато в нашій країні. Втім, вони є. І завдяки їм ківи та шарії не дихають у спини тисячам фронтовиків на лінії вогню. Але повернусь до книги. "Гаряча осінь 93-го" відбулась завдяки збитій команді "Останнього Бастіону" і його почесному фундатору, пану Сікалову. Честь і повага достойним!
P.S. Вже за тиждень "Гаряча осінь 93-го" з'явиться в електронній крамниці видавництва "Zалізний Тато" і кожен, хто має інтерес до фронтової мемуаристики зможе її придбати на сайті: https://www.zalizniytato.org.ua/.