Тому маємо допомогти братам-білорусам дочавити їхнього таргана санкційним капцем, поки він не втече до Ростова-на-Дону!
Санкції проти теперішньої Білорусі — це цивілізаційний вибір України. До честі нинішньої владної команди ми долучилися до європейської спільноти.
Із диктаторами потрібно розмовляти лише мовою сили. Адже іншого (альтернативного) шляху просто немає.
Проте з остаточним поглинанням путінською РФ Білорусі перед нами постають кілька вкрай важливих викликів:
1) Як убезпечити себе від можливого нападу РФ з боку Білорусі? Нагадаю, що у нас із білорусами 1048 км спільного кордону.
2) Що далі робити із Мінськом як локацією для Тристоронньої контактної групи?
3) Як у короткий термін забезпечити постачання до України з інших країн електроенергії та бензину А-95?
Всі ці питання потребують відповідей. І чим довше чинна українська влада буде вагатися — тиснути й надалі на Лукашенківський режим чи ні, — тим активніше діятиме Кремль.