Вчора, 29 квітня, пройшли відкриті збори викладачів, випускників та студентів Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Мета: проаналізувати дії керівництва вишу та рівень викладання після звільнення певних викладачів архітектурного факультету. Але, як виявилось, не все так прозоро та зрозуміло, як може здатися на перший погляд.
Справа у тому, що найгостріші претензії до керівництва вишу лунали виключно від звільнених викладачів та студентів, які їм імпонують, не розуміючи картину в цілому. Студенти, не рідко і першого курсу, закидають, що рівень навчання різко впав після звільнення певних викладачів. І це перший парадокс. Що можуть знати люди, які провчились в університеті менш як рік, про якість навчання "до" та "після"… Та облишимо це.
Другий парадокс полягає в тому, що висновки про якість навчання роблять некомпетентні й упередженні в цьому питанні люди. Жарт чи ні, але, яка об’єктивна думка може лунати з вуст особи, яка була звільнена з посади? Або людини, якій звільнений викладач, як вона сама каже, допоміг потрапити до вишу.
Ось і сама казкова історія «попелюшки з ПНТУ":
«Я студентка первого курса расскажу, как вижу ситуацию я. Я приехала из Казахстана и там очень много хороших университетов, но я слышала от знакомых, которые советовали поступать в Полтаву, что здесь, в этом университете, хорошая архитектурная школа. Мы согласились. Я внезапно приехала сюда. Скажем честно, я была не очень подготовлена и искала поддержки преподавателя, поэтому и пришла в архитектурный комплекс, где меня в тот день поддержал Артур Ароян. Он объяснил мне материал, объяснил, что может быть на экзаменах, морально поддержал и все это без абсолютно никакой материальной поддержки. Просто объяснил, потратил на меня какое-то свое время. Я поступила в университет и слышу историю о том, что уволили какого-то преподавателя, какой-то там Ароян, я не знала кто это такой, я его никогда не видела и потом узнаю, что это тот преподаватель, который мне помог», - розповіла дівчина, яка не захотіла назвати своє ім’я.
А ви гадали, що казкові історії бувають лише в книжках? Аж ні. Бачите як. Та яке це має відношення до дій керівництва вишу – невідомо.
Третій найбільш болючий парадокс - це відсутність фактів. Під час обговорення дій керівництва, неодноразово лунали ті чи інші звинувачення: у порушенні процесу викладання, у певних корупційних діях, про тиск на студентів і викладачів, але жодного доказу наведено не було. Навіть більше, коли ініціаторів запитали, про наявність доказової бази, хоча б якоїсь, у відповідь пролунало щось на кшталт: «та які докази, люди ж говорять у місті».
«Люди говорять»… Люди не лише говорять, а іноді й пишуть. На парканах. Достатньо красномовні послання. Але, що спільного це має з доказами? Можна скільки завгодно розводити демагогію, про якість нашої правоохоронної системи, але зрозуміло одне, якщо у вас є мета домогтися правди – ви збираєте докази, йдете до правоохоронних органів та вимагаєте відкриття кримінального провадження. Якщо у вас немає доказів і ваша мета лише збурювати суспільство і розгойдувати спокій у місті – ви розпочинаєте подібні передвиборчі акції й махінації.
Здебільшого не виникає питань до студентів, які приходять на подібні збори. Проявляти суспільну ініціативу для молоді - найкорисніша справа, яку вона може зробити. Але варто мати власну точку зору, а не йти на поводу чужих інтересів і маніпуляцій. Сьогодні ж студенти опинились заручниками ситуації, коли вони не володіють картиною в цілому і малообізнанні в питаннях управління вишом.Точку зору їм нав’язують персони, що зацікавлені в дестабілізації ситуації навколо університету і саме тому студенти опинились заручниками ситуації, втягнутими у певний передвиборчий процес.
Ну і звісно найбільшим показовим фактом театралізованого дійства був той момент, що, не дивлячись на шалену кількість викладачів у виші, на зустріч прийшло аж цілих 10-15, більша частина яких саме ті особи, які були звільненні. А студентів, невдоволених навчальним процесом і керівництвом, аж близько 30! І це при середній кількості студентів у 10 тисяч.
Окремим фактом варто відзначити, напевно, й можливих замовників вистави. Адже зустріч не обійшлась без представників Капліна і Бублика. Цікавий тандем, так? Але річ у тому, що ніякого тандему немає. Свої інтереси є, як у першого так і другого, але вочевидь нардеп від «Свободи» більше зацікавлений у зміщенні сьогоднішнього ректора і проштовхуванні на його місце своєї людини. Про що «Останній Бастіон» вже розповідав свого часу (>>«Наведіть юридичні докази провини Володимира Онищенка , або залиште ПНТУ в спокої» – Ковальчук В.Г.<< та >>Полтавський правозахисник вбачає в акції проти ректора Оніщенка не що інше, як звичайний піар нардепа Ю. Бублика<<) і чого варта лише «охорона» заходу, яку ніхто не запрошував.
Захищати незрозуміло кого, не зрозуміло від кого, прийшли ось ці хлопці, які є Члени Громадського формування “Полтавська Січ”. Є й до них запитання: де ж ви були, хлопці, коли стались заворушення по вулиці Ляхова, де людям насправді був потрібний захист?
До якого конструктиву можуть привести подібні зібрання, виникає питання у читача? А ні до якого. Адже і не покликані. Тож робіть вірні висновки.